Робота
учасника конкурсу
«Юні
екскурсоводи»
Номінація:
«Розробка тематичної екскурсії»
Тема:
«Пішохідна ознайомча екскурсія
«
Топоніміка й історія рідного краю»»
Виконали:
Ярмоленко
Юлія Віталіївна
Керівник:
учитель
української мови та літератури
Товмач
Лідія Іванівна
ЗМІСТ:
Анкета
населеного пункту ……………………………...…………………….3
Вступ……………………………………………………………………………4
Історія
заснування села.………………..……………………………………..7
Свято-Троїцький
Храм..……………...……………………………………….8
Пам’ятник
жертвам голодомору та братська могила воїнів-учасників Великої Вітчизняної
війни ………………..……………………………………………8
Центр
культури та дозвілля …………………………………………………9
Виповзьке
НВО « ЗОШ І – ІІ ст. – ДНЗ».…………………………………...9
Пам’ятки
історії……………………...………………………………………10
Висновок………………………………………………………………….......15
Методична розробка екскурсії……………………………………………...16
Список
використаних джерел та літератури..………………….………….18
Додатки……………………….……………………………………………….19
Анкета населеного
пункту:
Назва:
Виповзки
Тип:
Село
Область:
Київська
Район:
Переяслав-Хмельницький
Підпорядковується
Виповзькій сільській раді Переяслав-Хмельницького району Київської області.
Розташоване в Південно–Східній частині
Київської області за 15 км. від районного центру м. Переяслав-Хмельницький та за 25 км. кілометрів від залізничної станції Яготин.
Існуючий
населений пункт.
Координати:
50°03′48″ пн. ш.31°40′00″ сх. д (G) (O) (Я)
Середня
висота над рівнем моря 100м.
Засновано:
17 століття.
Площа: 2,33 км².
Офіційна мова: українська.
Населення: 526
Густота населення: 225,75 осіб/км².
Поштовий індекс: 08443
Телефонний код: +380 4567
Код КОАТУУ
3223380601
І. Вступ
Із віку до віку, із покоління в покоління
переповідається історія держави, окремих
її регіонів, сіл. Віками складалася й передавалася від діда-прадіда до
дітей-онуків історія кожного роду. Та чи знаємо ми її?
Життя швидкоплинне, не завжди встигаємо
подякувати батькам, не маємо часу вислухати бабусю і дідуся, не шануємо
старших…
Задумаймось!
Відшукаймо старі фотографії, з яких дивляться на нас ті, що відійшли з життя,
можливо, так і не дочекавшись нашої уваги і вдячності. Розпитаймо ж про них у
родичів і знайомих. Відвідаймо разом їхні могили і почнімо писати власний
родовід не з примусу, а за покликом серця» [1, с.17].
Я народилася в селі Виповзки, багатому на
культурні та історичні події мальовничому куточку України. Цікаві факти
заснування села, його становлення та розвитку передаються в нашому селі від
старшого покоління до молодшого. Саме від жителів ми отримали допомогу при підготовці матеріалів
для даної екскурсії. Також були використані матеріали краєзнавчого музею.
Отже, мета роботи — систематизувати наявний фактичний
матеріал з історії села, висвітлити його історію від найдавніших часів
до сьогодення.
Познайомити гостей з
історичним минулим свого краю, зацікавити їх. Бо Виповзки – село з великою історією, глибокими
традиціями, пам’ятками архітектури та
вдалим географічним місцем розташування – може стати одним із найбільших
центрів зеленого туризму в Україні, що слугуватиме подальшому
соціально-економічному розвиткові й процвітанню села.
Зараз
важко, навіть на мить уявити, що колись поруч із селом протікала повноводна
судноплавна річка Глинка. Тепер від неї залишився тільки канал. На берегах річки кипіло і вирувало життя тисяч людей.
Життя, повне небезпек, життя землеробів. Багато що довелося випробувати і
бачити нашому селу, воно знало славу зльоту і гіркоту падіння. Тому дослідження
історії села - актуальна тема для вивчення культурної спадщини і краєзнавства,
адже тепер в період побудови незалежної української держави, щоб впевнено
рухатись вперед, мусимо знати українську історію, аби уникнути помилок,
які були зроблені раніше, використати досвід минулих поколінь на благо
прийдешніх.
ІІ. ТЕХНІЧНА КАРТА ЕКСКУРСІЇ ( План
екскурсії)
1.Тема
екскурсії: «Пішохідна ознайомча екскурсія « Топоніміка й історія рідного краю»»
2.
Тривалість: 3 години
3.
Протяжність: 4 км.
4.Тип:
пішохідна екскурсія
5.Автор
розробник: Ярмоленко Юлія Віталіївна
6.Зміст
екскурсії: Пішохідна ознайомча екскурсія
визначними місцями села Виповзки.
7.Маршрут
екскурсії: вул. Свято-Троїцька – вулиця Шевченка — вулиця Польова — вулиця
Садова — вулиця Квіткова.
8.
Мета екскурсії: інформаційна – поглибити знання про історію села, вулиць (їх давні назви) та культурних споруд
центральної частини села Виповзки.
Дана
екскурсія розрахована на групи дорослих
та школярів, які цікавляться історією
рідного краю.
Хід екскурсії
1 етап.
Вступ (до 7 хв.) Збір екскурсантів. Привітання. Екскурсовод знайомить групу з
метою та маршрутом екскурсії. Стисло інформує про зміст екскурсії. Інструктує
щодо техніки безпеки під час руху маршрутом.
2 етап.
Основна частина (до 160 хв.)
1.
вул. Свято-Троїцька. Зупинка.
Коротка
розповідь про історію села Виповзки. Лаконічне розкриття вимог до екскурсантів
та екскурсії. Час для фотографування. (до 15
хв.)
2.
Свято-Троїцький Храм. Час для фотографування. При бажанні та попередньою
домовленістю. (до 15
хв.)
3.
Пам’ятник жертвам голодомору та братська могила воїнів-учасників Великої
Вітчизняної війни. Час для фотографування. (до 15 хв.)
4.
Центр культури та дозвілля. Виповзький будинок культури. Час для фотографування.
Відповіді на запитання. При бажанні та попередньою домовленістю можна відвідати
з екскурсією цей екскурсійний об’єкт. ( 10 хв.)
5.
Виповзьке НВО « ЗОШ І – ІІ т.. – ДНЗ». Час для фотографування. Відповіді на
запитання. При бажанні та попередньою домовленістю можна відвідати з екскурсією
цей екскурсійний об’єкт.(до 20 хв.)
6.
Ставок. Час для фотографування. Відповіді на запитання. (до 20 хв.)
7.
«Чоботок».
Час для фотографування. Відповіді на запитання. (до 5 хв.)
8.
Урочище «Садок».
Час для фотографування. Відповіді на запитання. ( 15 хв.)
9.
«Верби». Час для фотографування. Відповіді
на запитання. (до 10 хв.)
10. Урочище «Забаровка». Час для фотографування. Відповіді на запитання. (до 5 хв.)
11. Вулиці села ( цікаві стародавні
назви) (до 20
хв.)
3 етап.
Завершення екскурсії. Відповіді на запитання. Вільний час екскурсантів.
(до
30 хв.)
ІІІ. ТЕКСТ ЕКСКУРСІЇ
Село моє, для мене ти єдине... Зупинка
1. Історія заснування села
Мабуть,
кожна людина вважає, що її місто або село, де вона народилася й живе, -
найкращий куточок землі. Так це і зрозуміло, бо це місце – єдине, неповторне.
Воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило своєю красою, подарувало
друзів.
Гортаючи сторінки підручника історії, ми
можемо поринути думками у сиву давнину віків, у часи, коли все тільки
починалось. Наше село з’явилося на берегах давньої річки Глинки, яка колись
була судноплавною, але якої, нажаль, на сьогоднішній день уже нема.
Перша літописна згадка про село – середина
ХVІІ т.. За переказами в другій половині ХVІІ століття біля Великих Лук
поселився селянин по прізвиську Виповзк (від цього і пішла назва села Виповзки)
побудував тут хатину, яка рятувала від негоди та дикого звіра. В річці водилося
багато риби. Селянин вирішив оселитися тут назавжди.
Інша
легенда розповідає про те, що в далеку
давнину по річці, яка протікала в цій місцевості, плив корабель, який зазнав
катастрофи. Люди вийшли з води на підвищення і заснували село Виповзки. ( Тобто
виповзли із води).
Виповзки – козаче село. Адже із заходу на
південний схід повз нього проходив відомий Лубенський шлях – на той час головна
дорога, якою пересувалися козацькі війська, йдучи із півдня на війну з поляками
та шведами. Дехто з них, повертаючись з походу, й оселився у навколишніх
місцях, що їм сподобалися. За переказами, одними в перших нинішні Виповзки
заселили козаки Чепіга, Нестеренко, Кочубей.
Чи так це було, чи ні? Ми можемо тільки здогадуватись. 3 глибоких надр свого єства черпали люди любов до рідного краю, до рідної природи. Звідти
і бралися оті переливи слів і душі
людської, які так захоплено і цікаво
розповідали про свою історію.
Зупинка
2.
Свято-Троїцький Храм.
Зупинка 3. Пам’ятник
жертвам голодомору та братська могила воїнів-учасників Великої Вітчизняної
війни
Пройшовши далі по вулиці ми
знайомимось з
пам’ятником жертвам голодомору. Станом на 1930 рік в селі Виповзки 238 дворів
та мешкав 1541 житель. 1930 людей насильно зігнали у колгосп «Червоний шлях».
Під час примусової колективізації 6 сімей незаконно позбавлено майна та
депортовано (мовою радянського криміналу – розкуркулено). Під час штучного голодомору
комуністи убили 600 осіб, поіменно встановлено 467 чоловік, причому в 1932 році
убито 43 жителі, 1933-го – 424. Поховані загиблі на сільському кладовищі. А тут
ви бачите пам’ятний знак.
В день вшанування пам’яті жертв голодомору тут покладаються квіти, запалюються свічки,
читаються молитви.
Поряд знаходиться братська могила
воїнів-учасників Великої Вітчизняної війни. Важкими але славетними видалися роки Великої Вітчизняної війни для
мешканців села. У передвоєнні роки службу в рядах Червоної Армії несли
багато сільських хлопців. 19 вересня
1941 року наші війська відступили і на
територію Переяславського району насунула орда німців. А в перші місяці війни до лав захисників
Вітчизни влилися тисячі мешканців
району. З наближенням німців до району з числа добровольців організували винищувальні батальйони. Пізніше був сформований і партизанський загін.
Практично у кожному селі всі роки окупації діяли групи народних месників,
партизанські загони.
Більше
двох років тривала фашистська окупація району. За цей час ворог розграбував всі
колгоспи, школи.
Чимало
мешканців району воювали на фронтах Великої Вітчизняної. Багато з них загинули, померли від ран,
пропали безвісти або закатовані ворогом. Гітлерівці вивезли з району до
Німеччини багато юнаків і дівчат.
Жовтень —
особливий місяць для нашого району і області. Саме з 14 жовтня по 28 жовтня
далекого 1943-го на території району вирували жорстокі бої — Червона Армія
звільняла край від німецько-фашистських окупантів.
Виповзька земля дала Батьківщині багатьох героїв, на
честь яких встановлено цей пам’ятник.
Зупинка 4. Центр
культури та дозвілля. Виповзький будинок культури
А
зараз ми завітаємо до центру культури та дозвілля жителів села. Це наш будинок культури.
У 1927 році громада Виповзок
спорудила окреме приміщення для
сільського клубу. В цьому році святкуємо 90 років. Як бачите приміщення
хоч і стареньке, але охайне. В цьому році дякуючи голові села та спонсорам було
проведено косметичний ремонт. Жителі села із задоволенням відвідують концертні
програми, які готують сільський самодіяльний колектив «Берегиня» та учні Виповзької школи.
Зупинка 5. Виповзьке
НВО « ЗОШ І – ІІ ст. – ДНЗ»
До революції 1917 року навколишні землі належали пану Гурлаку.
На ту пору в селі налічувалось 300 дворів, 2500 жителів. В селі була своя
пристосована школа, де вчили дітей російською мовою. У 1927 році громада
Виповзок спорудила окреме приміщення для школи.
Під час Великої Вітчизняної війни в приміщенні
школи був розквартирований загін німців, які займалися доглядом за Лубенським
шляхом. Лише в одній класній кімнаті велися заняття для дітей 7-9 років. Кому
вже виповнилося 10 років, тих не брали до школи. Вони вже працювали в
громадському господарстві. На щастя,
при відступі влітку 1943 року, німці не
встигли спалити приміщення школи.
У 1987 році місцевий
колгосп, на той час він звався «імені 27-го з’їзду КПРС», очолив Віктор
Ларіонович Глоба. У продовж наступних шести років Виповзки активно
розбудовувалися. У цей же час будується і приміщення нової сучасної школи. Нині
там же працює і дитячий садок.
У шкільному краєзнавчому музеї
представлена колекція вишитих рушників, серветок, подушок, виготовлених руками наших
місцевих майстринь, а також велика кількість експонатів історичного минулого
нашого краю, зібраних учнями (додаток).
Наша школа нещодавно відсвяткувала своє
20-річчя. Маємо чимало здобутків. Досліджуємо і бережемо історію свого рідного
краю. З оптимізмом дивимось у майбутнє.
Дослідження, проведені в ході роботи над
темою, підтверджують, що люди, які примусово були відірвані від рідної землі,
піддані репресіям, зберігають пам’ять про своє минуле.
Зупинка 6.
Ставок
Роздивіться
навколо,які тут краєвиди, вдалині на околиці
села видно ставок. Кожного ранку, як тільки починає підніматись
сонечко, він виблискує своїми водами, ніби дзеркало.
Старожили розповідають, що колись із гори
текла річка, але проходили роки і вона висохла. Потім залишилося лише маленьке
джерело, але згодом і воно зникло. Залишилась лише місце, де колись була вода.
Ще пізніше ця територія була розчищена за допомогою техніки та викопаний ставок. Цей мальовничий
куточок завжди приваблює до себе людей. Навколо ставка пасовище, на якому
ростуть різні запашні трави. Вдихніть на повні груди це повітря і ви відчуєте,
як із поля доноситься ледь чутний гіркуватий запах полину. Подивіться, навкруги
стоїть легенький туман. Він ніби чіпляється за траву, за кожну її стеблинку і
стелиться мокрою, ще зовсім сонною землею. Довкола тиша, ніщо не шелесне, ніхто
не ходить. Від легенького подиху вітерцю ледь-ледь похитується густий очерет,
тихенько, щоб ніхто не почув, переповідає свої таємниці. А он де, у високій
шовковистій траві розцвіли квіти. Витончені й розкішні, на осяяній сонцем
галявині вони здаються шматочками чистого неба в ясний день. Хай ця краса, мов
цілюще зілля, наповнює
вашу душу.
Луки,
де жителі села випасають свою худобу, мають форму чобота.
Це
гарно видно, коли дивитися зверху.
Звідси і цікава назва цієї
місцевості – чоботок.
Зупинка 8. Урочище «Садок»
Зупинка 9. « Верби»
Пройдемо далі. Ось, за пагорбом з’являється
урочище « Верби».
Раніше ця територія села була заболочена.
Після осушення боліт та проведення меліорації цю місцевість жителі засадили вербами. Зараз це улюблене місце для відпочинку
молоді…
Звичайні
верби стоять по коліна в воді і купають свої віти-коси, розпускають пухнасті
сережки і випромінюють такі казково-медові аромати, що коли ляжеш під такою
вербичкою, то будеш довго п’яніти від щастя, від тої сили і ніжності, яка протікає
через кожну клітину
твого
тіла. Поряд з вербами – величаві високі і горді тополі. Вони ніби сторожа цих
предковічних місць. Шелестять, шумлять і навівають жителям різноманітні
спогади...
Зупинка 10. Урочище «забаровка»
Одна
з таких історій розповідає, що раніше дорога на Переяслав проходила не так,
як зараз. Вона проходила поза селом попід вітряками у напрямку села
Воскресінське. На той час воно звалось «хутір Каневський» за прізвищем його
власниці. Ця дорога була ґрунтовою. В кінці вулиці Садової (в напрямку
хімскладу) і зараз є долина, яка носить назву «Забаровка». Легенда розповідає,
як один чоловік повертався пізно восени з ярмарку. Надворі мрячило, дорогу було
ледве видно. Коні заїхали у долину і віз застряв. Довго чоловік вибирався з халепи
і забарився. З того часу ці випадки були не поодинокими. Так це урочище дістало
свою назву.
Зупинка 11. « Назви частин села»
Саме нашим старожилам ми завдячуємо тим, що вони прищепили нам любов
до звичаїв та традицій мого рідного краю. Крім казок і пісень, з їхніх вуст ми дізналися про славне історичне минуле рідного краю, про цікаві назви вулиць, кутків, прізвиськ жителів села.
Мабуть,
кожна людина вважає, що її місто або село, де вона народилася й живе, -
найкращий куточок землі. Так це і зрозуміло, бо це місце – єдине, неповторне.
Подивіться,
яка чудова картина відкривається перед очима з пагорба! Усе
село
здається суцільним садом, серед якого видніють людські оселі.
Співучі
й веселі, мудрі й роботящі люди живуть у нашому селі, їхнє вміння працювати
завжди схоже на творчість. Вони турботливо доглядають свої оселі, які потопають
у зелені молодих садків.
Усе,
що народжується з чистих помислів, добра, злагоди, живе, розквітає на землі
доброю правдою. Все на світі має душу. Має душу і наша земля. У нашому селі
люди глибоко поважають землю і називають її матір’ю. «Земля – наша мати», бо
вона годує і людей, і тварин.
При
поклонах старі діди в нашому селі цілують землю. І нас навчають, що землю бити –
великий гріх.
Із
давніх-давен у Виповзках живуть хороші, працьовиті люди, які своєю самовідданою
працею примножують добробут нашого села. До нас приїжджають люди з усього району,
щоб купити зерно чи купити свіжої запашної олії.
Люди в селі хороші і працьовиті. Більшість з них працює в
сільському
господарстві. Нелегко їм це робити, але
вони ніколи не забувають свій священний обов’язок – дати державі хліб,
м’ясо, молоко. На мою думку, кожна
людина повинна робити свою справу з любов’ю та відповідальністю.
(Ці назви мікротопонімів походять від прізвищ
перших жителів села Виповзки. ( Вакуленко, Браїло, Кузьменко). А назва
«Новоселиця», бо нова вулиця.)
У наймальовничішому куточку села розкинулась
нова вулиця. Приємно пройтися нею, помилуватися новими, красивими будинками з
широкими вікнами, на яких квітнуть кімнатні рослини.
Живе
село. Ще до схід сонця прокидається воно, бо з дідів-прадідів звикли люди бути добрими
господарями. Така доля селянина – вставати затемно, поратися біля худоби,
поспішати на роботу. А ще любити землю-годівницю, уміти її цінувати і плекати.
Ось один
з будинків. Відчуваєте ніжний аромат матіоли. Я дуже люблю цю непомітну, але таку запашну
квіточку, що дурманить і п’янить душу лагідними літніми вечорами. А ось,
погляньте, росте в обійсті кущ калини, мабуть, його посадили ще прабабусі.
Любисток,
червоні мальви, споришева стежка – це все мій рідний дім, мала батьківщина кожного жителя села. Я теж люблю свою малу батьківщину. Я люблю цю
землю, бо вона моя. Так затишно в ній жити!
Живемо в гарному селі,
Куточку мальовничому.
Узимку, влітку, навесні
До себе гостей кличемо!
Ласкаво
просимо!
Дякую за увагу.
Висновок
Ось і закінчився екскурс в історію мого
рідного села. Сподіваюсь вам
сподобалось. Я намагалася відтворити розвиток свого краю від сивої
давнини до сучасності. Перегорнувши сторінки історії села, можна зробити
висновок, що воно має давню легендарну історію. Село оповите славою козаків, революційними подіями, трагічними
воєнними роками, післявоєнною відбудовою, успіхами в сільськогосподарському
розвитку і духовним надбанням. Село багате своїми людьми, а люди, дійсно, в
нашому селі талановиті та добрі. Я вірю в щасливе майбутнє мого села. Я впевнена
у тому, що Виповзки – село з великою історією, глибокими традиціями, пам’ятками архітектури та вдалим географічним
місцем розташування – стане одним із найбільших центрів зеленого туризму в
Україні, що слугуватиме подальшому соціально-економічному розвиткові й процвітанню
села.
Історія – це нескінченна п’єса, в якій
грають все нові і нові актори. Ця крилата фраза наводить на думку: все, що було колись до нас, і відбувається з
нами зараз, матиме продовження. Нові актори, тобто молоді покоління,
творитимуть далі історію. Від того, наскільки вони будуть обізнані в подіях
минулого, настільки успішно вони творитимуть власну долю і суспільства, в якому
живуть.
Ми – українці, представники молодого
покоління, що народилося в незалежній державі Україна, досліджуючи минуле своєї
Батьківщини і долю її народу, робимо свій скромний внесок в збереження
історичної пам’яті, без якої неможливо завершити формування української
модерної політичної нації.
Минають
дні, роки, століття. Змінюється світ, а разом з ним і люди, їхні інтереси та
погляди на життя. Проте незмінними залишаються одвічні духовні цінності, що передаються з покоління в
покоління.
Методична розробка екскурсії
частина
маршруту
|
об’єкти,
час
|
Основний
зміст
/назви
підтем,
основних
питань/
|
Методичні
вказівки
|
1
|
2
|
3
|
4
|
1. вул.
Свято-Троїцька. Зупинка.
|
До 15 хв.
|
Коротка
розповідь про історію села Виповзки.
|
1.Використовувати прийом репортажу, подаючи історію села.
2. Показати: рельєф (висохле русло річки)
3.Показати
карти району та села,щоб
заповнити
прогалини у зоровому ряді,
|
2.
Свято-Троїцький Храм.
|
До 15 хв.
|
-
Свято-Троїцький храм УПЦ Київського
патріархату
- Збудована церква в 2012 році. Освячена
Патріархом Київським та всієї Руси-України Філаретом.
|
|
3. Пам’ятник
жертвам голодомору та братська могила воїнів-учасників Великої Вітчизняної
війни.
|
До 15 хв.
|
- Під час штучного голодомору комуністи убили
600 осіб.
-19 вересня 1941 року німці захопили весь район
-
з 14 жовтня по 28 жовтня 1943-го
територію району було звільнено.
- Виповзька земля дала Батьківщині багатьох
героїв, на їх честь встановлено пам’ятник
|
-
Прошу звернути увагу на пам'ятник, розташований поруч.
-
створення певного емоційно-психологічного настрою екскурсантів
-
хвилина мовчання
|
4.Центр
культури та дозвілля.
|
Виповзький будинок культури
до 10 хв.
|
- У 1927 році громада Виповзок спорудила окреме приміщення
для сільського клубу.
- діє самодіяльний коллектив «Берегиня»
|
Після
спостереження і розповіді екскурсовода
туристи можуть самостійно продовжити знайомство з об'єктом
|
5. вул.Шевченка
|
Виповзьке НВО
« ЗОШ І – ІІ т.. – ДНЗ»
до 20 хв.
|
-
У 1927 р. Громада спорудила школу.
-У
1993 р. Будується і приміщення нової
школи. Нині там же працює і дитячий садок.
|
показати
фотографії людей, які мали або мають відношення до об’єкта;
А
тепер підемо за село
|
6. вул.
Польова
|
Ставок.
До 20 хв.
|
-За
легендою тут колись із гори текла річка.
-
Розповідь про природу .
|
демонстрація
літературних творів про село
|
7. вул.
Польова
|
«Чоботок»
до 5 хв.
|
-
Луки, де жителі села випасають свою худобу, мають форму чобота.
|
Зараз
ми з вами підемо далі.
|
8. вул.
Польова
|
«Садок»
до 15 хв.
|
-За
переказами землі довкола нинішнього
садка належали багатій пані, у пам’ять
про себе вона залишила нащадкам невеликий парк.
- Із-за кордону був викликаний парковий
архітектор, привезені дерева цінних порід.
|
-
тепер подивіться сюди
-процитувати
уривки з творів про село
|
9. вул.
Польова
|
«Верби»
до 10 хв.
|
-
Раніше ця територія села була заболочена.
-
Зараз це улюблене місце для відпочинку молоді.
|
Показати
дитячі малюнки
|
10. Урочище «забаровка»
|
до 5
хв.
|
-раніше дорога на Переяслав проходила
поза селом попід вітряками у напрямку села Воскресінське.
-
Легенда розповідає, про чоловіка, що повертався
пізно восени з ярмарку, дорогу було ледве видно. Коні заїхали
у долину і віз застряв.
|
- Послухайте ще одну легенду.
|
11. Вулиці села (цікаві стародавні назви)
|
до 20
хв.
|
- Вакуловщина,
- Браїлівщина,
-
Кузьмівщина, - Новоселиця.
|
Давайте
оглянемо ще кілька примітних місць
|
12.Завершення
екскурсії.
Вільний час екскурсантів.
|
30 хв.
|
-
Закінчився екскурс в історію мого рідного села. Сподіваюсь вам сподобалось.
-
Я люблю цю землю, бо вона моя.
-
Дякую за увагу.
|
Список використаних джерел:
Історія села Виповзки.[Електронний ресурс]- Режим
доступу: http://liderphm.com.ua/por-sela-pereyaslav-hmelnizkogo-rajony/53-vupovzki.html
оповіді
жителів села Виповзки
1.
Вакуленко Олексій - 75 років
2.
Кузьменко Петро - 72 роки
3.
Прохорович Мотря - 85 років
4.
Товмач Михайло - 62 роки
5.
Ярмоленко Олександра - 66 років
Додаток
1 . Картографічний матеріал
Карта
Переяслав-Хмельницького району
Немає коментарів:
Дописати коментар