Кохання безкрає помчить наші душі увись...

Автори проекту : учні школи

Тип проекту: навчально - дослідницький

Характер проекту: літературний

Термін роботи над проектом:    короткостроковий

Керівник: Товмач Л. І.

I.    Актуальність проекту

Участь у проекті забезпечує високий рівень пізнавальної активності: до розумової діяльності за­лучаються емоції, нові знання здобуваються в су­перечках; формується варіативне мислення.

Робота над проектом при вивченні української лі­тератури сприяє формуванню креативної компетенції учнів, створює оптимальні умови для самореалізації осо­бистості, здатної до продуктивної творчої діяльності.

II.    Мета і завдання проекту

·        навчити учнів виступати перед аудиторією;

·        ко­ротко висловлювати свою думку;

·        чітко інтерпретува­ти результати досліджень

·        формувати вміння аргументовано доводити власну думку, посилаючись при цьому на думки інших, правильно використовуючи цитування та посилання на друковані й електронні видання;

·        навчити ілюструвати думки, ідеї, дослідження, висновки, комбінуючи текст;

·        навчити учнів ефективно використовувати засоби електронних комунікацій; знати відповідний етикет спілкування;

·        продовжити формування в учнів умінь робити висновки, узагальнення.

Початок реалізації проекту:  вересень Завершення: лютий

ІІІ. Механізм реалізації проекту

·        Постановка проблеми

·        Визначення теми та мети проекту.

Структурна організація проекту

Об'єднання учнів у групи з урахуванням здібностей, нахилів, способу мислення

1.Бібліографи

* дослідити одну зі сторінок життя Лесі Українки «Леся і кохання»;

* з'ясувати причини «нещасливого кохання» поетеси;

*створити фотоальбом «...А про те, як ти вміла кохати, хай сьогодні і юнь пізна»

2. Літературознавці

*ознайомитися з інтимною лірикою Лесі Українки;

*визначити, якими були погляди Лесі на кохання;

3. Соціологи

*скласти анкету опитування;

*провести серед ровесників соціологічне дослідження «Чи може людина бути щасливою без любові?»

Ознайомлення учнів із суттю проекту та основ­ними етапами його реалізації.

•    Робота з інформаційними ресурсами.
Основні питання:

Ключове питання: Чи щасливе життя людське без любові?

Тематичне питання: Як сучасні погляди на ко­хання перегукуються з мотивами творчості Лесі Укра­їнки?

• Орієнтовні напрямки реалізації проекту «Ко­хання безкрає помчить наші душі увись...»

• Об'єднання учнів у групи.

• Завдання для груп.

IV.    Очікувані результати

• Активізація пізнавальної діяльності.

• Підвищення інтересу до вивчення української літератури.

• Розвиток творчих здібностей.

• Формування навичок самостійної роботи з до­датковими джерелами інформації.

• Формування уміння працювати в команді.

V.    Оцінювання проекту

Анкета заповнюється під час захисту присутніми учнями, вчителями.

• Оцінка етапів

• Оцінка роботи

Оцінка захисту

За сумою балів: 180—140 балів — «відмінно»; 139—100 балів — «добре»; 99-65 балів — «задовільно».

Критерії оцінювання	Бали
Актуальність теми і рішень, їхня склад­ність	5,10,20
Обсяг розробок і кількість рішень	5,10, 20
Практична цінність	5,10,20
Рівень самостійності учасників	5,10,20
Якість оформлення записів, наочності тощо	5,10,20
Рівень творчості, оригінальність роз­криття теми	5, 10, 20

Результати діяльності учасників проекту будуть представлені у такій формі:

*Альбом – дослідження « Кохання безкрає помчить наші душі увись»

* веб-сайт  «...А про те, як ти вміла кохати, хай сьогодні і юнь пізна»;

*публікація  «Всього початок є любов».

                                            Сценарій презентації проекту

«Кохання безкрає помчить наші душі увись.„_е»

(Сторінками інтимної лірики Лесі Українки)

 Епіграф

Первинніше сущого всього — любов.

У піснях молодих перше слово —любов.

Бідний вигнанцю дивного світу кохання,

Знай, що всього життя передмова — любов!      Омар Хайям

Керівник проекту. Любов — це почуття, яке в усі часи однаково хвилювало людей. Багато по­колінь пройшло по землі, передаючи один одному безсмертя і доброту. Ко­хання торжествує на світі. Воно поза віком і часом. Воно звеличує людину. Серед нас, напевно, не знайдеться лю­дини, яка скаже: «Я не хочу кохати». Ко­хати хочуть всі... Це так само природно, як рости траві навесні... Кохання... Про нього мріють. Його чекають..! ось воно приходить. Скільки сердечних пережи­вань! Це почуття прекрасне не тільки своєю природністю, а й тим духовним збагаченням, котре наповнює серця закоханих. Це кохання може прийти у 8 років, а може й у 80. Іноді кохання пере­живає людину і залишається яскравим прикладом для нащадків на століття: приклад цьому любов лесі Українки.

Я мрію, щоб після нашої зустрічі сьо­годні всі ви відчули себе сонцем, яке світить і дарує, віддає своє активне життєве тепло іншим. Саме в цьому життєдайна сила кохання.

Вимовте упівголоса: любов, кохання, закоханість... Схожі слова, але скільки відмінностей таять вони в собі!

Від сотворіння світу всім правила любов. Скільки бурхливих пристрастей, потрясінь, вулканічних вибухів почуттів бачив світ від своїх першопочатків! А скільки творів мистецтва, скільки без­смертних шедеврів було народжено коханням!

 Шановні гості, ми вітаємо вас і запрошуємо до нашого проекту «Кохання безкрає помчить наші душі увись...», презентація якого при­пала на 24 лютого — переддень народження поетеси Лесі Українки.

Минули роки... Але постать і погляди Лесі Укра­їнки — людини європейського рівня — продовжу­ють хвилювати, бентежити, захоплювати. Нею за­хоплювалися за життя, їй освідчувались і як жінці, і як мисткині.

Ми взяли на себе сміливість зазирнути в найпотаємніші куточки душі поетеси — особисте життя, але не для того, щоб брутально топтатися по пам'яті од­нієї з найславетніших співвітчизниць. Прагнули ми лише зрозуміти, у чому полягає сутність кохання, чи перегукуються погляди наших сучасників з поглядами Лесі на кохання, які звучать в її інтимній ліриці.

Муку творчості перемагать,                                                                                                     Хвора дівчина, бідна Леся!                                                                                                                            

Де ще хворі такі були,                                                                                                                                

Щоб літали в таке піднебесся,                                                                                                            

Що його не сягнуть і орли!                                                                                                                                  

Вся ти — трепет, вогонь, ідея,                                                                                                      

Вся ти — вірна єдина струна...                                                                                                                                    

А про те, як ти вміла кохати,                                                                                                                       Хай сьогодні і юнь пізна.

Щоб досягнути успіху, ми об'єдналися у  групи:

I     група — «Біографи»;

II     група — «Літературознавці»;

III    група — «Соціологи».

Керівник групи «Біографи». Наша група отримала завдання; дослідити одну зі сторінок життя Лесі Укра­їнки «Леся і кохання» та з'ясувати причини «нещас­ливого кохання» поетеси. Щоб виконати поставлене перед нами завдання, ми  провели пошук додаткової інформації в біб­ліотеках, звичайних та електронних, створили фо­тоальбом «..А про те, як ти вміла кохати, хай сьогодні і юнь пізна». Ось про що ми дізнатися.

У1896 році родина Косачів мешкала в місті Києві. Одну з кімнат займав квартирант — студент Київсько­го університету Нестор Гамбарашвілі, якому припала до душі інтелігентна, високоосвічена родина Косачів. Леся Українка давала Несторові уроки французької мови, він учив її грузинської. Грузія викликала в ді­вчини щирий інтерес; її захоплювала сила духу цього народу. Якось Леся сказала: «Коли б я не була україн­кою, я б хотіла бути грузинкою». За твердженнями де­яких біографів, стосунки з Несгором «були більш ніж дружніми», про це ніби свідчила й сестра Лесі Укра­їнки Ольга Петрівна. Влітку 1896 року, проводжаючи Нестора на канікули в Горі, Леся попросила привезти їй із Грузії кинджал — «як емблему для боротьби з не­нависним ворогом». Він виконав прохання. 1897 рік почався для поетеси різким загостренням хвороби. Бо­ротися з недугою Леся подалася до Ялти. Там вона й отримує звістку від матері про одруження Нестора Гамбарашвілі. Стосунки між друзями припиняються, за­лишається в спогадах поетеси лише Грузія, яка так ро­мантично ввійшла в її життя, де згодом вона проживе багато років, де буде написана «Лісова пісня» і де за­кінчиться земне буття поетеси.

Життя — це чаша, наповнена краплинами радощів і страждань, злетів і падінь, надій і розчарувань, які крокують поруч. Так сталося і в житті Лесі.

У червні 1897 року перебуваючи на лікуванні у Ял­ті, Леся Українка познайомилась із Сергієм Мержинським. Поетеса зразу зрозуміла: прийшло ве­лике почуття, що вже не мине ніколи. Саме тому з нею завше буде подарована коханим репродукція Рафаелевої «Сікстинської мадонни».

Отже, ми з'ясували, що причиною «нещасливого кохання» Лесі Українки була передчасна смерть тридцятирічного С. Мержинського та небажання рідних зрозуміти взаємини двох  важкохворих людей.

Звернімося до фотоальбому: на фотознімках; і Н. Гамбарашвілі, і

С. Мержинський, і К. Квітка схожі між собою. Мабуть, кожного з них об'єднувала й духовна спорідненість. Тому вони, напевно, й стали  близькими Лесі Українці. Так і пригадується Франкове «Тричі мені являлася любов». До Лесі любов прийшла один раз, лишень обличчя в неї різні.

Керівник групи «Літературознавці». Наше завдання полягало в тому, щоб проаналізувати інтимну лірик поетеси, з'ясувати, якими були погляди Лесі на кохання.

Ось про що мі: довідались.

Леся Українка мала різнобічне поетичне обдаровання. Свої палкі почуття, філософське осмис­лення дійсності і глибокі роздуми над долею народу вона виражала в ліричних віршах, драматичних пое­мах, казках.

Проаналізувавши інтимну лірику Лесі Українки, ми побачили, що її перу належать справжні шедеври інтимної лірики («Все, все покинуть, до тебе по­линуть...», «Не дорікати слово я дала», «Коли дивлюсь глибоко в любі очі», «Нічка тиха і темна була», «Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами», «Я ба­чила, як ти хиливсь додолу...» та інші).

Глибоким драматизмом і сумом сповнені інтимні ліричні твори поетеси. Вони схвилювали нас своєю щирістю, глибиною справжнього людського почуття. У них відчутне властиве тільки Лесі Українці вміння передавати найінтимніші пориви жіночої душі, найпотаємніші сторони жіночої психіки, зворушливої ніжності. Все це вона подає стримано, з бентежною чистотою і чутливістю:

Нічка тиха і темна була.

Я стояла, мій друже, з тобою;

 Я дивилась на тебе з журбою,

 Нічка тиха і темна була...

Цей вірш — перлина інтимної лірики в світовій поезії.

З інтимної лірики ми дізналися про «трагічне ко­хання» Лесі Українки до

 С. Мержинського, який на­віть перед смертю марив іншою жінкою.

Важко навіть уявити душевний стан поетеси, яка ластівкою полетіла до коханого, не зважаючи на за­борону матері — Олени Пчілки.

Все, все покинуть, до тебе полинуть,                                                                                              Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!                                                                                             

Все, все покинуть, з тобою загинуть,                                                                                                   

То було б щастя, мій згублений світе!                                                                                                 

Стать над тобою і кликнуть до бою                                                                                                     

Злую мару, що тебе забирає,                                                                                                            Взять тебе в бою чи вмерти з тобою,                                                                                                         

  З нами хай щастя і горе вмирає.

Душа поетеси зболена, думки про смерть дру­га не покидають, і вона 7 червня 1901 року написала одразу три вірші, у яких запікся біль пережитої дра­ми:

«Уста говорять: «Він навіки згинув!»,                                                                                

«Ти не хо­тів мене взять...»,

«Квіток, квіток, як можна більше квітів...»

Уста говорять: «Він навіки згинув!»

А серце каже: «Ні, він не покинув!»

Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?

Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,

Тут, в глибині, і б'ється враз зі мною:

«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

Після пережитої трагедії Леся Українка в лис­ті до сестри Ольги відверто висловила свої погляди на людські стосунки, подружнє життя, кохання: «Не міряй і не важ, хто більше, а хто менше любить... Не збирайся жити, а живи, люби, скільки можеш і як мо­жеш, то менше буде жалю... не відкладай на завтра, бо завтра не завжди приходить...»

Проаналізувавши інтимну лірику поетеси, ми зробили висновок, що любов у поетеси — це щось «вічне», що стоїть понад потребами дня, понад юрбою, те, що творить людину і без чого вона гине.

Матеріал, використаний нами, ми відшукали у та­ких виданнях:

- Ломонос Є. О. Вивчення творчості Лесі Укра­їнки. — К., 1987.

-Леся Українка: сюжети з життя в ілюстраціях і документах: Фотокнига/Авт.-

упоряд.: Н. Чіп, І. Веремієва. — К: Спалах, 2001.

-         Годишевський Р. П. Іскри єднання. До питання про інтернаціональні мотиви творчості Лесі Українки. - К.: Дніпро, 1983.

-         Костенко А. Леся Українка. Художньо - документальна біографія. - К.: Дніпро, 1985.

-         Костенко А. Спогади про Лесю Українку. -К., 1963.

-         Над'ярних Н.С. Зброя іскриста. - К., 1986.

-         Олійник М. Дочка Прометея. Роман. - К., 1985.

-         Ставицький О. Леся Українка. -К.: Дніпро, 1970.

-         Українка Леся. Твори . В 2 - х Т. -К.,1986.

Керівник групи «Соціологи». Наша група отримала за­вдання скласти анкету і провести серед ровесників опи­тування «Чи може бути щасливою людина без любові?»

Ми склали такі запитання для опитування:

1.Справжнє кохання — це пристрасть, єдність ін­тересів чи фізична близькість?

2.Чи щасливе життя людське без любові?

Чи могли б ви кохати без взаємності?

Перед вами результати нашого соціологічного до­слідження...

Із опрацьованих відповідей наша група зробила такі висновки: більшість молодих людей (60 %) вва­жає, що любити людину — це велике щастя і від­повідальність, це постійне очікування та жертовність, це безмірне розуміння та бажання принести коханим мить радості.

Керівник проекту. Леся Українка — високоосвічена обдарована особистість із багатим духовним світом, із високими моральними принципами, шляхетна, бла­городна натура. Поетеса як особистість може бути взірцем для нас — молоді XXI століття.

Погляди Лесі Українки на кохання залишаються сучасними, бо вони суголосні нашим, тому що ко­хання — це молодість, вірність, вічність, упевненість, щастя, надія.

Презентація роботи

Запрошуємо перегорнути сторінки цієї роботи і поринути до хвилюючого і невмирущого світу любові. Любові яскра­вої творчої особистості, яка є гордістю української нації. Вона уславила своє ім’я невмирущими творами і зробила крок у вічність. Вона відзначена Богом — і ця відзнака зробила її життя самопосвятою Музі. Шлях талановитої особистості — непростий і найчастіше тер­нистий, позначений численними незгодами. Адже обдаро­ваність — це випробування духу, це небесна відрада і пекельна мука водночас. І пізнати таємницю геніальності неможливо, як неможливо пізнати таємницю життя. Але доторкнутися до неї — наче піднятися над собою у високе і вічне небо...

Леся Українка була справжньою дочкою Прометея — з гарячим і мужнім серцем...

Проте громадянська позиція — це ще не все життя... У її душі  також панувала споконвічна потреба збли­ження з іншою людською істотою, полум'яніло прагнення вищої насолоди — кохання. Кохання, назустріч якому вона відкривала своє серце, наче ранковому сонцю і лагідному вітру, —  бо тільки воно здатне зафарбувати світ яскравими барвами весни і надії.

Проект містить  розповідь-дослідження  історії кохання поетеси.  Розповідається про непросту долю великої людини —  з її  болями і радощами, зустрічами і розлуками, сподіваннями і розчаруваннями.

Ми не прагнемо виносити на суд  дешеві сенсації приватного життя — зовсім ні! Ми маємо надію, що замилування земними почуттями надзви­чайно обдарованої людини і вболівання сердечним мукам, які випали на її долю, допоможуть краще осягнути глибини багатого внутрішнього світу, заново пізнаючи планетарну безмежність натхнення і захоплюючись силою горіння са­мовідданого серця... Бо кохання, яке було джерелом і наснаги, і журби, опромінювало мінливим світлом все її життя, яке інколи здається більш захоплюючим і диво­вижним, ніж літературні твори, нею написані...

З пошаною й уклоном, з теплотою і ніжністю починає­мо розповідь про непізнану і чаруючу таємницю кохання.