Україна – єдина країна

Літературно- географічна композиція

Для учнів 7-8 класів

                                                

Сценарій підготувала Товмач Л.І.

вчитель української мови та літератури

Виповзького НВО                                                    «ЗОШ І – ІІІ ст. – ДНЗ»

Переяслав-Хмельницького району

Україна – єдина країна

Мета: виховувати любов до свого народу, краю, Украї­ни, видатних людей;

•  поглибити знання учнів про рідну  Україну;

•  прищеплювати любов до рідного слова, батьків­ської землі;

•  сприяти формуванню національної свідомості учнів;

•  виховувати духовне багатство особистості, патріо­тичні почуття.

Тип: літературно - географічна композиція

Обладнання:  плакати з підписами про рідний край та мову, українські рушники, проектор, мультимедійна презентація, магнітофон, портрети письменників: Івана Франка, Ольги Кобилянської, Дмитра Павличка, Василя Стефаника, І. Карпенка-Карого, Миколи Куліша, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Миколи Ба­жана, Михайла Стельмаха, Григорія Сковороди, Івана Кот­ляревського, Панаса Мирного, Остапа Вишні, Андрія Головка, Олеся Гончара, Григора Тютюнника, Павла Загребельного, Василя Симоненка, Бориса Олійника, Архипа Тесленка,Сте­пана Васильченка, Івана Кочерги, Павла Тичини, Юрія Мушкетика, Олександра Довженка, музич­не оформлення: А. Сердюк  «Вставай, Україно» (муз. А. Сердюк, сл. Д. Лаличка), «Моя Україна» ( сл. Юрій Рибчинський,  муз. Ніколо Петраш ).

Поезія: Вільям Лігостов « Києву», Петро Ребро « Ти не знаєш добре України, якщо на Запоріжжі не бував», В. Гринько «Водограй, полів розмай», Степан Руданський « Ахмед III і запорожці», Григорій Лютий  «Хай тобою святиться мій день» та ін.

Слайд 3

Епіграф:

     Україно моя, мені в світі

     нічого не треба.

     Тільки б голос твій чути

     і ніжність твою берегти.

                     Андрій Малишко

Хід свята

Слайд 4

Виходить Україна — дівчина  в українсько­му вбранні

Україна

Гей, хлоп'ята і дівчата!

Ті, що мешкають в Карпатах,

У Донбасі, на Поліссі,

Чи у селищі, чи в місті,

Слобожани, волиняни —

Закарпатці, наддніпряни,

І гуцули, й буковинці —

Всі ви, діти, українці!

Всіх запрошує на свято Україна, ваша мати.

Слайд 5

Учень

На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани...

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть...

Та тільки одну Батьківщину ми маєм...

Її Україною звуть.

Слайд 6

Ведучий.

Мій рідний край — це найкращі у світі пісні

І цвітом чарує калина.

Тут сонечко вперше всміхнулось мені.

 Мій дім — це моя Україна.

Ведуча

Під рідним небом жайворон співа,

Я рада б знати його пісень слова...

Я слухаю: співає та пташина

Одне святеє слово «Україна».

Ведучий

У ріднім краї зелен гай шумить.

Я знати рад, про що він мріє-снить.

Я чую, як кожна деревинка

Шепоче ніжно слово: «Україна».

Ведуча

О! Як не любити рідний край,

Де квітка, пташка і зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним словом — Україна.

Цвітуть в полях волошки сині,

В гаях щебечуть солов'ї.

Ведучі (разом)

Ми живемо на Україні.

Ми дуже любимо її.

Слайд 7

Ведуча. Україна — золота, чарівна. Це історія мужньо­го народу, що віками боровся за свою волю, щастя.

Ведучий. Саме слово «Україна» означає країну, край, де живуть українці, український народ. Ця назва зга­дується 1187 року в давньоруському літописі. І нині наша незалежна держава називається Україною.

Слайд 8

Ведуча. Україна — це прекрасна, чудова земля, яка розкинулася на тисячі кілометрів із заходу на схід  з півночі на південь. (Показує на карті.)

Ведучий. На такій великій території маємо  розкішну природу: тут є і гори, і низовини, і височини, і балки, і яри, і багато-багато великих та малих річок.

Ведуча.  Слід відмітити, що всі регіони, славлять­ся видатними поетами та письменниками, а також своїми народними звичаями, традиціями та піснями.

Слайд 9

І сторінка — «Шляхами віків»  

Ведучий. Зараз ми пропонуємо вам взяти участь у вікторині « Я знаю свою країну» . Ми покажемо вам куточки рідного краю, а ви уважно подивіться і скажіть, де ці куточки знаходяться. (демонстрація слайдів )

Підказка: Це старовинне місто.  Одного разу прийшли сюди три брати.

— От яке гарне місце! — сказали брати. — Побудуємо собі тут житло і будемо жити!

Так і оселилися три брати з сестрою на високих горах біля Дніпра.

Перший  сидів на горі, де нині узвіз Боричів, а другий сидів на горі, що нині зветься Щекавицею, а третій — на горі, що прозвалася від нього Хоревицею. І збудували «град» в ім'я старшого брата і назвали його…( Київ).

А тепер згадайте імена  братів і сестри. (Кий, Щек, Хорив, Либідь). 

Слайд 10

Учень

Києву

На пагорбах, піднесений до неба,

Верхами визолочуєш блакить,

І пагорби, і землю цю без тебе

Не можу та й не хочу уявить.

Пощезли орди, що тебе палили,

Пощезли всіх напасників сліди,

А ти стоїш — прегарний і стосилий,

Умудрений віками молодий. І

з круч стрімких дніпрових неквапливо,

Задумливо вдивляєшся у світ,

Мого народу рукотворне диво,

Слов'янського братерства первоцвіт.

З усіх доріг до тебе срібнодзвонно,

До тебе владно кличуть солов'ї.

О Києве! Постійно і до скону

Прописаний у серці ти моїм.

(Вільям Лігостов)

Слайд 11

Ведуча. Продовжуємо наш конкурс.

Є гори і долини.

Що й зором не обняти.

А в нашій Україні

Ми маємо …(Карпати)

Слайд 12

Ведучий. Значний внесок у розвиток України своєї національної ідеї зробили вихідці з Карпат: Іван Франко, Ольга Кобилянська, Дмитро Павличко, Василь Стефаник.

(Демонструється слайд із портретами письменників)

Слайд 13

До речі, у нас сьогодні гості.

Виходять  хлопчик і дівчинка (співають коломийки)

Ми веселі гуцулята, живемо в Карпатах,

Що ця назва означає, хочемо сказати.

Хто приїде в наші гори, буде добре знати.

По-німецьки «стрімкі скелі» — то значить Карпати.

Піднялись ми на Говерлу — видно всі Бескиди.

Які пишні, які гарні наші краєвиди.

Дівчинка-гуцулка.

Говерла — найвища карпатська вершина,

А значить — найвища гора України.

Піднятись на гору не кожен посміє,

Лиш той, хто здолать перешкоди зуміє,

Кому невідоме страху почуття.

Говерла — це значить «важке підняття».

З румунської мови ця назва прийшла,

У нас в Україні давно зажила.

Слайд 14

Ведуча. Про це місто сказав Олександр Васи­льович Суворов: «Не було фортеці міцнішої, не було оборони одчайдушнішої...» Про яке місто-фортецю йдеться? (Ізмаїл).

Виходять діти.

Вони тримають розноси з  персиками, виноградом, динями(муляжі)

В е д у ч а. Звідки фрукти ці чудові?

Дівчинка-татарка.

Звідти ми, де вечорові

Зорі дивляться у море,

А над самим морем — гори,

Де яскраво сонце сяє

І в прозорих хвилях грає.

Ми не з Греції, не з Риму.

Відгадайте звідки. (Діти відгадують: «З Криму».)

(Демонструється слайд із зображенням  крим­ського пейзажу)

Ведучий.

Назву діти відгадали,

А чому цей край назвали

Саме Кримом? Хто підкаже?

Дівчинка-татарка. Ось товариш мій розкаже.

Хлопчик-татарин.

Спершу край цей звавсь Кирим,

Це вже потім стало Крим.

А Крим тюркською — це «рів».

Хто зна, хто його прорив.

Дівчина-татарка

Я ще й таке чувала:

Крим по-тюркськи — назва валу.

Хлопчик-татарин.

Так і є, бо в тюркській мові «рів» і «вал» — єдине слово.

Та не дуже й дивно те:

Рів копають — вал росте.

Ведучий. Кримських татар в Україні близько 46,8 тис. осіб. Живуть вони переважно в Донецькій, Запо­різькій областях і в Криму. Сформувалися з різних тюркськомовних племен (хозарів, половців, татаро- монголів), які проникли в Крим (VII—XII ст.) і змі­шалися з місцевими етнічними групами.

Слайд 15

Ведуча. Херсонщина — Батьківщина видатних пись­менників І. Карпенка-Карого та Миколи Куліша.

(Демонструється слайд із портретами письменників)

     Послухайте легенду і скажіть, про яке море йдеться. Жила дуже красива дівчина. Звали  її Азою. І любили вона гарного-прегарного хлопця.

Настали тривожні часи, хлопець пішов на війну з туркам, А як виступав у похід, то подарував  дівчині золотий перстень і наказував чекати.

 — Як загубиш цей перстень, то знатиму про твою невірність,— сказав  парубок.

 Пройшло кілька років. Аза берегла  дарунок та все чекала хлопця з походу, а він не повертався. І ось одного  разу сталася біда. Пішла дівчина до моря білизну прати, замислилася  та й упустила ненароком перстень  у воду — пропав дарунок. Зляка­лася бідна Аза, кинулась у хвилі,  щоб дістати свою дорогу втрату, та й утопилася.

3 тих пір море і зветься... по імені  безталанної дівчини, яка так і не дочекалася свого милого з походу:  (Азовське).  (Демонстрація  слайдів)

Слайд 16

Ведучий. Наступне питання. На березі Чорного моря стоїть місто-герой . Це надзвичайно красиве, чудове місто. А у наз­ві  зашифровано ціле французьке речення «Води буде вдосталь», якщо прочитати назву міста у зворотному порядку. Кажуть, так відповів скептикам, які не радили будувати велике місто в посушливому степу далеко від річок, герцог Дюк Ришельє. Це місто… (Одеса). (Демонструється слайд із зображенням міста)

Слайд 17

Ведуча.

Ця  територія знаходиться  на південь від Прип'яті і верхів'я Західного Бугу, в минулому заселена стародавніми східнослов'янськими племенами дулібів, бужан,  та ін. У феодальні часи вона входила до Володимир-Волинського, а згодом Галицько-во­линського князівства. Назвіть цю територію… (Волинь.) (Виходять діти-волиняни)

Дівчинка-волинянка.

Ми приїхали з Волині.

Там озера сині-сині.

Хлопчик-волинянин

Там ліси зелені коси

Миють в срібних, чистих росах.

Дівчинка-волинянка

Там болота оксамитні

В найспекотніші дні літні.

Разом

Там посухи не буває,

Звуть Волинь «вологим краєм».

Слайд 18

Ведуча. На Волині народилася всім нам відома, чудова, талановита письменниця та поетеса Леся Українка.

Учні читають поезію Лесі Українки (демонструються фото)

Ведучий. Для Михайла Коцюбинського, Миколи Ба­жана, Михайла Стельмаха матір'ю-колискою є По­ділля. (демонструються фото)

Заходять хлопчик та дівчинка

Слайд 19

Ведуча. Продовжуємо нашу вікторину. Я пропоную вам відгадати звідки наші наступні гості? (Демонстрація слайдів Полтав­ської області).

Хлопчик.   Благословенний наш край  — батьківщина цілої плеяди майстрів слова, які прославили Україну на весь світ. Згадаймо Григорія Сковороду, Івана Кот­ляревського, Панаса Мирного, Остапа Вишню, Андрія Головка, Олеся Гончара, Григора Тютюнника, Павла Загребельного, Василя Симоненка, Бориса Олійника, Архипа Тесленка. (демонструються фото). Отже, діти, це гість із… (Полтав­щини.)

Слайд 20

Дівчина. А я  приїхала з центру. З Батьківщини видатних письменників нашого краю: Григорія Квітки та Павла Грабовського.

(демонструються фото).

Отже, діти, це… (Слобожанщина)

Ведучий. Знаю я Полтавщину, Знаю я Луганщину, Тільки щось не чув ніколи Слова «Слобожанщина».

Слайд 21

(Демонстрація слайдів Харків­ської області)

Дівчинка

Слобожанщина — земля

Сходу України.

Є ліси в ній і поля,

Є горби й долини.

Хлопчик

До привільних цих країв           

(їх «слободи» звали)

Від гнобителів-панів

Селяни втікали.

Як від гноблення втекли,

кріпаки-селяни,

Волю й землю тут знайшли,

Стали слобожани.

Ведуча. Слобожанщина (область, яка дістала свою назву в результаті одержання переселенцями певних пільг («свобод»). Більшість українського населення тікала сюди, рятуючи від гноблення польських феодалів.

Ведучий. Слобідська Україна досить тісно в культур­но-побутовому розумінні пов'язана з сусідньою Пол­тавщиною і тому інколи визначається як спільна з нею етнографічна область.

Ведуча. Слобожанщина була певною мірою пере­хідною зоною між Лівобережною Україною і Пів­днем (Таврією) — своєрідним історико-етнографічним районом,  який визначався мішаним складом населен­ня, його соціальною рухливістю.

Отже, діти, ця гостя із…(Харківщини)

Слайд 22

Ведучий.  Нелегка доля судилась Україні, але співу­чий, волелюбний український народ ніколи не втрачав почуття гумору.

Ведуча. Пропонуємо вашій увазі гумореску «Поміч­ники».

Інсценівка. Обладнання: українська світлиця, піч, лава, стіл, ікона.

(Мати порається на кухні)

Дочка. Мамо, мамусю!

Господиня. Що тобі, Наталко? Що сталося?

Дочка. Ой, мамуню, що зараз було!

Господиня. Та що?

Дочка. До нашої комори забралася миша та й впала в діжку з квасом.

Господиня. Ой, лишенько! То ти ж її витягла?

Дочка. Еге! Буду я її витягати! Щоб вона мене вкуси­ла? Я впіймала кішку та й вкинула її в діжку. Нехай вона мишу зловить!

Слайд 23

Входить дівчинка

Ведуча.  А у нас знову гості. Ну, а звідки ти, дівчино?

Дівчинка

Звідки я?

Я з Буковини.

Ведучий. Чом твій край так називається? Нумо, діти, ви здогадайтеся...

Ведуча. Буковина — бук у лісі. А чому ж тоді Полісся?

Дівчинка.

Може, діти відгадають,

Чому край так називають?..

(Якщо діти не можуть відгадати, пояснює сама.)

Бо лісів у нас багато, їх не менше, ніж в Карпатах.

 По лісах були оселі і привітні, і веселі. (Демонстрація слайдів ).

Ведуча. Полісся відзначається порівняно стійким збе­реженням архаїчних пережитків у культурі. Більшість дослідників вважає, що ця область охоплює басейни Прип'яті, інші включають у межі Полісся сусідні райо­ни лісової смуги. (Демонстрація слайдів ).

Ведучий. Інколи Полісся поділяється за етнічними ознаками (українське, білоруське, литов­ське й польське). Це зрозуміло, адже воно споконвіч­не було зоною взаємодії різних народів, насамперед слов'янських та балтських.

Ведучий. Останнім часом Полісся поділяють з ура­хуванням адміністративного районування: Поліс­ся Українське, Білоруське, Брянське або Рівненське, Житомирське... Мовознавці при цьому враховують ареали поширення говірок.

Слайд 24

Ведуча. На Поліссі в Чернігівщині народилися Сте­пан Васильченко, Іван Кочерга, Павло Тичина, Юрій Мушкетик, Олександр Довженко          (демонструються фото)

Слайд 25

Дівчинка.

Ми — українці — велика родина,

Мова і пісня у нас солов'їна.

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для всіх нас — Україна!

(Демонстрація фото Запорізької області)

Ведуча. Цей  край —  батьківщина багатьох визнач­них особистостей.

Край де  козаки заснували славну Січ та боролися за  свободу і незалежність.

Отже, діти, це…(Запоріжжя)

Учениця

Ні, ти не знаєш добре України,

Якщо на Запоріжжі не бував

Де небо — то від хвиль дніпровських синє,

То золоте — від степових заграв;

Де на весь світ хоралить колосками

У січах кров'ю зрошена земля,

Де царство дум, де навіть кожен камінь

Народу невмирущість прославля;

Де сяйво з вод висотують турбіни,

А Хортиця сурмить, як пароплав...

Ні, ти не знаєш добре України,

Якщо на Запоріжжі не бував.

(Петро Ребро)

Слайд 26

ІІ сторінка — «Козацькому роду — нема переводу»

Ведучий. Наша велика родина —  це весь наш український народ.  Веселий, співучий, роботящий. Всі ми любимо рідну землю, матір-Україну, яку так гаряче захищали козаки, боролися за її свободу і незалежність. Ми любимо нашу Україну.

Дівчина- «Україна» читає уривок з вірша В. Гринька.

Водограй,

Полів розмай,

Зелений гай,

Ліщина —

Все це рідний край,

Любий край...

Наша Батьківщина.

Учень. Всі ми нащадки козаць­кої слави, традицій та мудрості.

Ми дотримуємось кодексу  лицарської честі:

1. Любов до батьків, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, товаришуванні, ставленні до Батьківщини, рідного народу.

2. Непохитна вірність ідеям, принципам народної моралі, національним і загальнолюдським  цінностям.

3. Відстоювання свободи і незалежності особистості, народу, держави, єдності й соборності українських земель.   

4. Готовність проявляти принциповість і непримиренність до зла, аморальності.

5. Уміння скрізь чинити благородно, виявляти доброчинність, лицарські чесноти, глибоку історичну пам'ять, національну гідність і гордість.     

6. Турбота про розвиток національних традицій, звичаїв, обрядів; дбайливе ставлення до рідної природи, землі, примноження її багатств. 

7. Прагнення зробити якнайбільший особистий внесок у підвищення добробуту рідного народу, його матеріального і духовного рівня.

Слайд 27  

ІІІ сторінка — «Книга відгуків»

 Ведуча. Описи подорожей Україною та інші писання чужинців про нашу батьківщину і наш народ — це не­звичайно цінний скарб для пізнан­ня минувшини і сучасності україн­ського народу у всіх виявах його життя і творчості.

І хоча чужинці часто ставилися до нас неприхильно, нерідко навіть неприязно, проте у більшості їхні писання були позитивними, а тим більше, коли порівнювали нас з ін­шими народами і нашими ближчи­ми і дальніми сусідами.

Отже, знайомство з такими авторами-чужинцями мимоволі збуджує і зміцнює нашу національну свідо­мість, нищить зневір'я і шкідливе і почуття меншовартості (порівнюючи з іншими народами), а крім  того, закріплює й загартовує нашу національну гідність.

(Учні читають поезію Степана Руданського « Ахмед III і запорожці» )

 В літо тисяча шістсоте,

В літо теє Боже,

Прийшла грамота Ахмеда

 В наше Запорожжя:

«Я, султан, син Могамета,

Внук Бога їдного,

Брат місяця — перекроя І сонця самого,

Лицар сильний і могучий,

Краль над королями,

Воєвода всього світу

І цар над царями,

Цар столиці Цареграду

І цар Македону,

Греків, сербів, молдованів

І цар Вавілону,

Сторож гробу в Русалимі

І вашого Бога,

Християн усіх на світі

Смуток і підмога,

Кажу вам, усім козакам,

Мені передатись,

— А як ні — добра від мене

Вам не сподіватись!»

 Того ж літа запорожці

Грамоту читали

І до вражого Ахмеда

От що написали:

«Ти, султане, чортів сину,

Люципера брате,

Внуку гаспида самого

І чорте рогатий!

Стравнику ти цареградський,

Пивнику македонський,

Свине грецька й молдаванська,

Ковалю вавилонський!

Кате сербів і Подолі,

Папуго ти кримська,

Єгипетський ти свинарю,

Сово русалимська!

Ти — погана свинячая

Морда, не підмога,

І дурень ти, а не сторож

У нашого Бога.

Не годен ти нас, козаків,

І десь цілувати,

А не то щоб Запорожжя

Під собою мати!

Ми землею і водою

Будем воюватись,

І тебе нам, бісів сину,

Нічого боятись!

Так тобі ми відмічаєм,

А року не знаєм,

Бо ми ваших календарів

В Січі не тримаєм.

Місяць наш тепер на небі,

День той самий, що у вас.

За сим словом, вражі турки,

Поцілуйте в... нас!»

Слайд 28  

VІ сторінка — «Таємниці віків»

Ведучий. Україна... Рідний край. Золота чарівна сторона. Земля, рястом уквітчана, зелом закосичена, і Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть. З давніх-давен линули слова про Україну, про її щирий,  веселий і працьовитий народ, про і лани широкополі, і Дніпро, і кручі, і гаї зелені.

Україно, рідна ненько,

Ти цвітеш, немов в гаю,

Тобі силу мою пісню,

Своє серце віддаю.

Діти, а які  прислів'я, приказки про Батьківщину ви знаєте?

(Діти розказують прислів'я та  приказки)

1.  Рідний край — земний рай.

2.  Кожному мила своя сторона.

3.  Краще на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти.

4.  Рідна сторона — мати, чужа — мачуха.   

5.  В чужім краю і солов'ї лиш  цвірінькають.

6.  Де рідний край, там і під яли­ною рай.

7.  З рідного краю і ворона мила.

8.  У чужій стороні і весна негарна.

9.  Світ один, та різні звичаї.

10. Чужина — не рідна мати, хліба і не дасть.

11. Чужа сторона тугою зорана, сльозами засіяна.

12. Нема миліше в світі, ніж своя сторона.

13. Всюди добре, а дома найліпше. .

14. Жити — Вітчизні служити.

15. Рідна земля і в жмені мила.

16. За рідний край і життя віддай.

Слайд 29

V сторінка — «День поезії»

 Ведуча. Послухайте як вболівають поети  за рідний край і як передають це у своїх творах.

(Учні читають поезію  Григорія Лютого про Україну)

                      ***

Хай тобою святиться мій день!

Ти народжена Богом кохати!

Україна — країна пісень.

Україна — Чорнобильська мати.

Хай це буде остання біда!

Народи нам свого Мойсея

Є жива ще в криницях вода,

Є ще кому зцілятися нею!

Я на тебе, кохана, молюсь,

Кожна пісня твоя — то молитва,

На красу твою божу дивлюсь,

Осягаю, за віщо йде битва.

Вечорами ще й досі курить,

Наче люлька, козацька дорога.

І душа моя вічна горить,

Ніби стиха говорить до Бога.

Хай тобою святиться мій день!

Ти народжена Богом кохати!

Україна — країна пісень,

Україна — Чорнобильська мати.

Слайд 30

VI сторінка — «Лист із чужини»

Ведучий. Більшість українців, що проживають в Канаді, Австралії, США, Німеччині, намагаються у своєму серці зберегти спогади про Україну, не забувати її мову, її звичаї, нама­гаються зберегти там куточок своєї землі.

(Демонстрація слайдів)

Слайд 31

1-й   учень. Батьківщино моя! Я го­товий відповідати за тебе як твій громадянин, так само, як ти від­повідаєш перед світом за мене й за мільйони таких, як я. У цій обопіль­ності ми єдині, хоч ти — все, тоді як я без тебе ніхто. Ти в кожного одна, бо хто хоче мати дві батьківщини, той залишається без жодної. Доки ти є, ми вічні. Ми вистояли завдяки тобі, найвищому з понять, які будь-коли сотворяли й обіймали люди.

Слайд 32

2-й    учень. Воскреснемо, брати і сестри, бо земля наша хоч і розп'ята на хресті історії, але свята. Воскрес­немо! Бо ми вічно були на цій Богом даній землі як народ. І рідне небо хай пошле нам силу для життя! Воскреснемо! Бо світить нам у віки пророцтво Тараса: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля!» Хай воскресне на зорі третього ти­сячоліття страдниця Україна. Вона

заслужила благословення і щастя під сонцем.

Звучить пісня у виконанні А. Сердюка  «Вставай, Україно» (муз. А. Сердюка сл. Д. Лаличка)

Слайд 33

3-й учень

Віки минають, тільки ненька-Україна

Завжди, мов сонечко, ласкава ясна

Велична, незалежна і єдина

Земля батьків — моя любов, моя весна.

Мій рідний край, під сонцем ми єдині.

Мій рідний край — і віра, і мета. 

Мета одна довічна - щастя України,

Що на віки славетна і свята.

Слайд 34

Учениця  читає вірш «Україно моя!»

Україно моя!

Мені на серці боляче, що нашу

Україну лають всі — на всякі голоси,

Якісь рахунки свої зводячи,

І рвуть її, як квітку пси.

Я хочу, щоб єдналися Дніпро,

Черемош, Збруч, Дністер.

Щоб наше дерево із кожним днем

Усе цвіло й цвіло,

Щоб гуцул чувся братом з шахтарем,

Щоб звучала мова рідна на Донбасі, 

Щоб наша пісня над просторами лилася.

Щоб вишита сорочка не старіла в часі

Й на все життя у серці збереглася.

Не знаю, хто нас хоче роз'єднати.

Кому це вигідно, щоб брата різав брат.

Єднаймося, ніхто не може нас здолати.

Єднаймося — і буде Україна вся за нас.

Слайд 35  

Учитель.

     Діти! Сьогодні ми мандрували широкими просторами нашої славної України.  Я сподіваюсь, що ваші серця напов­нились щедрістю, добром, любов'ю до рідної землі. Рідний край,  Батьківщина, Україна... Які це прості і разом з тим прекрасні і святі для нас слова!  Бути українцем — значить пи­шатися своєю Вітчизною. І нам є чим пишатися! Ми милуємось красою рідної природи, пишаємось давніми традиціями і мудрістю предків, зберігає­мо найбагатшу культурну спадщину. Бути укра­їнцем — значить щиро вірити в Україну, як вірив у неї геній народу Тарас Шевченко.

     Великий український поет П. Тичина сказав: «Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне». Завжди пам’ятайте, що ви діти своєї землі, пишайтеся цим. Пам’ятайте і вишню в саду, і рушник вишиваний, а на тім рушникові хліб — свя­тая святих кожної сім'ї, хліб свіжий, бо, як мовлять народ­ні вуста, коли черствіє хліб, то і душі черствіють. Пам’ятайте, бо без цього ми жити не зможемо, загинемо, покарані Всевишнім за Без­пам'ятство?

Слайд 36

Хлопець і дівчина в національних кос­тюмах ведуть діалог

Дівчина

Ти скажи мені, козаче,

За що мене любиш?

Чи коли зустрінеш іншу,

То мене забудеш?

Хлопець

Як за що тебе я люблю,

Мила Україно!

За твою красу і вроду.

Пісню солов'їну!

Дівчина

Але ж я поміж дівчат

Сріблом не багата.

Хіба рушників доволі

Та чепурна хата.

Хлопець

Ну ж бо, люба Україно,

Тим ти не журися,

На свою природну вроду

Лишень подивися.

Не коштовними скарбами

Твоя повна скриня.

Та багата ти руками,

Добра господиня.

Хіба може бути краще

Щось за твою вроду,

Мудрість, душу, силу волі,

Що в твого народу?

Лиш тебе я, Україно,

Люблю й поважаю,

Бо другої в цілім світі

Кращої немає.

Так тебе усю одразу

Хочу обійняти

Й про свою любов до тебе

Світу розказати.

Дівчина

Але ж в мене шлях тернистий,

Нелегка дорога...

Хлопець

А за те ти не журися,

За те прошу Бога.

Разом нам — ніщо не лихо,

Разом — на край світу,

Аби лишень мати змогу

І тебе любити!

Разом

Хай же сонце нам осяє

Шлях до зір далеких,

Доля наша хай літає

На крилах лелеки.

Нехай щастя стука в двері

Кетягом калини

Хлопець. А я завжди з тобою буду, мила Україно!

Слайд 37

Звучить пісня «Моя Україна»

(сл. Юрій Рибчинського,  муз. Ніколо Петраша)

Слайд 38

Дякую за увагу!

Список використаних джерел:

1.     Доценко Т.В. В моїм серці Україна  // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. - № 6. – С. 8-13.

2.     Козаченко М.В., Задорожна Н.В. Земле моя українська // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2009. - № 19-21. – С. 57-64.

3.     Шульга Т.М. Захисти солов’їну – збережи Україну! // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2013. - № 19-21. – С. 79-33.

4.     http://images.yandex.ua/