Творчість учнів

Всім серцем любіть Україну свою, -

І вічні ми будемо з нею!

Робота учасника  Всеукраїнського конкурсу

« Майбутнє країни у мріях дитини »

Із перших хвилин появи людини на землі розпочинається її складний життєвий шлях: перший невпевнений крок, перше промовлене рідною мовою слово, пізнання світу, довгі роки навчання і здобуття необхідних знань, усвідомлення добра і зла, замислення над віковічними питаннями: хто я, який слід залишу по собі, яким мене запам'ятають люди. Час від часу ці питання спадають і мені на думку, бо переді мною після закінчення школи відчиняться двері у самостійне доросле життя, тому вже зараз я маю вирішити, яку обрати професію, щоб задовольнила не тільки подальші мої насущні вимоги, а й була корисна народу, єдиній у світі країні, що зветься Україною.

     Щоб правильно зробити цей вибір, потрібно не тільки зазирати в майбутнє, а ще й згадувати минуле, пам'ятати і передавати нащадкам багатовіковий досвід предків, шанувати споконвічні традиції, народну культуру і рідну мову. Досконале вивчення Історії Батьківщини, аналіз Історичних подій дозволить впевнено формувати нове свідоме суспільство, розбудовувати і зміцнювати нашу  суверенну державу, уникаючи усіх можливих перешкод і виправляючи помилки, яких припустилися попередні покоління. Адже впродовж довгих років, у процесі багатовікової боротьби нашого народу за свою волю значення окремих подій із плином часу не тільки не втрачає своєї актуальності, а зростає і вимальовується дедалі більше.

     Аналізуючи різні історичні події, можна стверджувати те, що український народ завжди  доводив свою  незламність у виборюванні щасливої долі для своєї понівеченої Батьківщини. І це  приклад виявлення патріотичних почуттів і непохитної віри у краще майбутнє для сучасної молоді.

     Потрібно пам’ятати  про те, що шляхом боротьби всіх проти всіх ніколи і нічого не створювалось, що тільки ті народи досягли успіху, яким у критичні історичні моменти вистачило мудрості для об'єднання зусиль під єдиним прапором соборності, територіальної, політичної і духовної єдності. Для віками позбавленого власної державності, розірваного на частини між сусідніми країнами, українського народу ці проблеми були надзвичайно актуальними і складними. Вони, на жаль, залишаються нерозв'язаними до кінця і по нині.

     І знову виникає споконвічне питання "Що робити?" Є, на мою думку, одна відповідь: починати треба з себе, з виховання в собі почуття відповідальності. Треба зрозуміти, що ніяка "гарна" влада, ніяка фінансова допомога Заходу і всесвітньої української діаспори не зможуть створити для нас багату і квітучу країну. Кожен чесний громадянин повинен нести відповідальність за побудову нової, багатої країни. Відповідальне ставлення до своєї ділянки праці повинне стати не декларацією, а нормою життя, боргом перед Вітчизною. Звісно, можна заперечити: "Від нас мало що залежить. Ми ж не влада". Це застаріла точка зору. Якщо дотримуватись її, то ніяких зрушень у кращий бік ніколи не буде. Чому ми не влада? Хто обирає владу? Ми. Від чийого вибору і депутати, і Президент у повній залежності? Від нашого. Так що ми, виборці, "демос", і є вища влада в демократичній системі управління держави.

     Зараз наша країна переживає нелегкі часи. Але я вірю у свій народ, у славне майбутнє рідної України. Цю мою віру підтримує знання української історії (були часи і важчі) і те, що українці - високоосвічена нація. Ми переборемо все на шляху до процвітання Батьківщини. Я вірю, що близький той час, коли  ми станемо європейською державою з усіма атрибутами демократії. При цьому зуміємо зберегти свою етнічну, національну індивідуальність, піднести на новий рівень нашу науку і культуру. На всі ці цінності вже ніхто і ніколи не зазіхне, тому що будемо єдиним і могутнім народом, чия Батьківщина носить прекрасне ім'я - Україна.

     Згуртованість, консолідація української нації, формування цінностей населення всіх регіонів, визначення загальнонаціональних цілей і завдань, культурне зближення, подолання неінформованості, залишків замкненості, відчуженості населення, зумовлених мозаїчним сприйняттям України, економічна інтеграція, на мій погляд, є запорукою утвердження нашої Батьківщини на сучасному етапі державотворення як міцної, щасливої, розвинутої країни.

     Я вірю, що інакше бути не може, бо такий вже в українців менталітет - жити для своєї вишневої України, будувати для неї найщасливіше майбутнє.

Анотація

Товмач О.А.

ІСТОРІЯ ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ

 У статті розглядаються основні  події, факти, явища історичного процесу від давнини до сучасності на Переяславщині.

З'ясовано роль  князів для розвитку  Переяслава  як  великого торгово-ремісничого  центру.

Проаналізовано економічні передумови та напрями розвитку  під час правління київського воєводи Костянтина Острозького.

Обґрунтовано та стверджено необхідність створення в Україні  пам’яток народної архітектури та побуту.

Стаття  покликана допомогти слухачам  у формуванні наукового світогляду, у підвищенні рівня історичної свідомості та  загальної  і політичної культури,  у виробленні навичок аналізу історичних явищ та виявленні їх причинно-наслідкових зв’язків. А також у формуванні  певного обсягу історичних знань.

Для широкого кола читачів, що цікавляться історією України.

Ключові слова : людське житло,  фортеця,  собор,  церква,  воєвода, козацтво, Переяславський полк,  Переяславська Рада,  класик єврейської літератури, музей народної архітектури.

Annotation

Tovmach O.A.

PEREIASLAVSHCHYNA HISTORY FROM OLD TIMES TO THE PRESENT TIME

Basic events, facts, phenomena of historical process from old times to the present time on Pereiaslavshchyna are examined in the article.

The role of princes for Pereiaslav’s development as large trade-handicraft center was found out.

Economic preconditions and directions of development during a rule of Kyiv governor Kostiantyn Ostrozkyi were analysed.

The necessity of creation in Ukraine monuments of folk architecture and way of life was proved and confirmed.

The article is designed to help listeners in forming of scientific outlook, in increasing of level of historical consciousness and general and political culture, in making skills of analysis of the historical phenomena and the identification of their causal connections. And also in forming of a certain amount of historical knowledge.

For the wide circle of readers that is interested in history of Ukraine.

Keywords: human habitation, fortress, cathedral, church, voievoda, the Cossacks, regiment of Pereiaslav, Counsil of Pereiaslav, classic of Jewish literature, museum of folk architecture.

ІСТОРІЯ ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ

Товмач О.А.

Виступ на конференції «Україна: історія, культура, пам’ять»

Національний технічний університет України 

«Київський політехнічний інститут»

Кафедра « Електричних мереж і систем»

Київ, 2016 рік.                                                                 

Сьогодні Переяслав - районний центр на сході Київської області.   
Знайдені  археологами залишки людського житла пори пізнього палеоліту свідчать про те, що земля ця була заселена із давніх часів. Зокрема 1952 року біля села Добранічівка Яготинського району було відкрито так звану Добранічівську стоянку. Поселення прадавніх мисливців на мамонтів має досить солідний вік - приблизно 15 тисяч років. Кожен наступний етап розвитку цивілізації залишав на цих землях свій слід.

На території сучасного Переяслава при розкопках були знайдені поселення доби  бронзи ІІ тис. до н.е., поселення черняхівської та трипільської  культури, скіфської пори й часів виникнення етносу ранніх слов'ян, періоду розквіту Київської Русі й Козацької держави... У всіх видатних подіях Переяслав відігравав неабияку роль. Переяслав – одне з найстаріших міст України. Перша письмова згадка про нього датується 907 роком. Тоді він був третім містом Київської Русі після Києва і Чернігова. 993 року під Переяславом відбулася велика переможна битва військ київського князя Володимира з печенігами. У жорстокому  двобої юнак із простолюдинів здолав  ворога, чим й "перея славу" собі. На честь цієї перемоги місто почали називати Переяславлем. Воно стало фортецею на південних границях Київської держави. Залишки городища Х-ХІІІ ст. збереглися в районі злиття рік Альти й Трубіжа.

Після битви Володимир укріпив Переяславський дитинець потужними стінами та надбрамними вежами. Переяслав перетворили на фортецю. У період правління Ярослава Мудрого місто стало центром удільного князівства. Першим з відомих переяславських князів був син Ярослава Всеволод. Переяславський престол він посів у 1054 році. А в 1076-му офіційним переяславським князем став шестирічний Ростислав Всеволодович. Відтоді фактичним володарем князівства був відомий переяславський єпископ Єфрем.

У другій половині ХІ століття Переяслав був великим торгово-ремісничим центром. У той період за ініціативи Єфрема Переяславського тут спорудили велику кількість кам’яних будівель.

З 1094 по 1113 – У Переяславі князював Володимир Мономах.
У 1239  році всі будівлі міста змели орди  монголо-татар. Від того Переяслава залишилися лише рештки земляних укріплень. У 1482 році – відбулося спустошення Переяслава військом кримського хана Менглі-Гірея. А у 1569 - відповідно до Люблінської унії місто відходить до Польщі.

Після різноманітних руйнувань на історичну арену Переяслав вийшов аж у 1585 році. Саме тоді створили Переяславське староство, а місту надали Маґдебурзьке право. Того ж року власником міста став київський воєвода Костянтин Острозький.

У XVII столітті Переяслав був одним з головних осередків козаччини на Лівобережжі. Із  1625 року  місто стає центром одного з найбільших реєстрових полків в Україні. З Переяславом пов’язано чимало важливих історичних подій того часу. У 1630 році Борисове поле стало місцем битви між козацьким військом Тараса Федоровича (Трясила) та польською армією Станіслава Конецпольського. Козаки отримали тоді перемогу, а сама битва надихнула Тараса Шевченка на написання поеми “Тарасова ніч”. Зараз при в’їзді до Переяслава стоїть пам’ятний знак на честь цієї знаменної події.

Улітку 1648р. Переяслав був центром округи - Переяславського полку. На території кожного округу розміщувався окремий полк. Глава полку - полковник, крім військової, був наділений також адміністративною й судовою владою. Переяславський полк, один з найбільших в Україні, 1649 року нараховував 18 сотень. Під час Визвольної війни 1648-1657 Переяслав був важливим центром поставок зброї й продуктів харчування для війська. У цей час Переяслав відіграє роль дипломатичного центра держави.

Війна з Польщею обіцяла бути довгою, татари й турки не могли бути надійними союзниками, тому гетьман  звернувся до московського уряду із пропозицією про військовий союз України з Росією. У січні 1654 року саме у Переяславі відбулась доленосна для України Рада.  Основним змістом угоди було те, що Україна зберігаює повну  автономію, свій республіканський лад і становий полк. Козацтво позначалося як особливе населення. Україна мала право підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами. Але Росія не дотрималася умов угоди і українці зазнавали різноманітних утисків, тому назрівало масове невдоволення, яке переростало у повстання. Так у 1666 році було  антимосковське повстання під проводом М. Хоменка. А у 1727  відбулося друге повстання проти царської влади. У 1781 році був виданий указ про   скасування Переяславського полку.

Із 1782 року Переяслав зробили повітовим центром Київського намісництва, а в ХІХ столітті Переяславський повіт увійшов до складу Полтавської губернії. Відповідно до адміністративного статусу у місті тоді збудували земську управу, суд, в’язницю, а також дві гімназії – жіночу та чоловічу. Попри те,  Переяслав у ХІХ столітті розвивався досить мляво. За даними Першого  перепису (1897 р.) сорок відсотків населення Переяслава становили євреї. Переяслав – особливе місто для них. Тут у  1859 році  народився Соломон Наумович Рабинович – майбутній всесвітньовідомий класик єврейської літератури Шолом-Алейхем.  У Будинку батьків автора  у 1978 відкрили меморіальний музей письменника.

Згідно з офіційними документами, найстарішою будівлею сучасного Переяслава є дерев’яна козацька церква її збудували у 1606 році, розташована вона на території музею архітектури й побуту. Ще одна  будівля -  Михайлівська церква. Розташована вона неподалік від площі Переяславської Ради. Храм заклали у 1646 році. Зараз у приміщенні храму розташовано експозиції Музею народного одягу.

Поряд з площею Хмельницького, розташований Вознесенський монастир. Будували його  на кошти Івана Мазепи. Нині храм, у якому розміщено Музей-діораму «Битва за Дніпро».

У 1738 році на території монастиря збудували дерев’яний будинок вищої школи – колегіуму. Він   відомий тим, що у ньому викладав професор піїтики Григорій Сковорода. Тут видатний філософ написав велику кількість своїх творів (зокрема «Сад божественних пісень»). Нині у  приміщенні  розташувався музей Григорія Савовича Сковороди.

Вулиця Сковороди перетинається з вулицею Шевченка, на якій розташовані ще кілька цікавих  об’єктів. Передусім це будинок лікаря Козачковського . У цій затишній садибі двічі гостював Тарас Шевченко (у 1845 та 1859 роках). Великий Кобзар написав тут кілька своїх творів, зокрема славнозвісний «Заповіт». Нині в будинку лікаря Історичний музей.

Сучасний Переяслав – це  місто музеїв. Їх тут аж 26. Найвідомішим  є  музей архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини його установа почалася з 1964  на  Татарській горі. Це  один з найбільших музеїв України  ( займає площу у 25 гектарів). Його колекція налічує 385 пам’яток  ХVII-ХІХ століть.  Про них можна розповідати ще дуже багато цікавого. Переяслав вартий того, щоб вивчати його історію.

Науковий керівник:            Боєва

Література

1. Алексеев Ю. М., Вертерел А. Г. Історія України.: Навчальний посібник. - К: Каравела, 2004. - 256 с.

2. Білоцерківський В. Я. Історія України: навчальний посібник. - К: Центр учбової літератури, 2007. - 535 с.

3. Бойко О. Д. Історія України. К: ВЦ "Академія", 2001. - 656 с.

4. Бунятян К. П. Давнє населення України. - К: Либідь, 1999. - 228 с.

5. Видатні постаті в історії України (IX - XIX ст.): Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети / В. І. Гусєв, О. Г. Сокирко, В. Г. Червінський. - К: Вища школа, 2002. - 359 с.

6. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. - К: Вища школа. - 1994. - 539 с.

7. Етюди давньої України : [монографія] / Д. Н. Козак. – К. : ФОП Шеремета О. В., 2010. – 184 с.

8. Історія української культури : У 5 т./ Гол. редкол.: Б. Є. Патон (гол. ред.) та ін.; НАН України. - К.: Наукова думка. - 2001. - Т. 4. Кн. 1: Українська культура першої половини ХІХ століття/ Л. Ф. Артюх, В. Г. Балушок Г. Б., Бондаренко [та ін.]; ред. : Г. А. Скрипник, Р. Я. Пилипчук,  [та ін.]. - 2008. - 1006 с.

9.Наукові записки з української історії : зб. наук. ст., присв. пам'яті М. І. Сікорського. Вип. 27 / [гол. ред. В. П. Коцур, заст. гол. ред. Орлик В. М.]. – Переяслав-Хм. : ФОП Гавришенко В. М., 2011. – 376 с.

10. Переяславський літопис : зб. наук. статей. Вип. 1 / [Коцур В. П. (гол. ред.); Демуз І. О. (заст. гол. ред.) та ін.]. – Переяслав-Хм. : ФОП Гавришенко, 2011. – 168 с.

11. Сікорський М. Музеї землі Переяславської: наукове видання/ Михайло Сікорський,; Всеукраїнська громадська організація, Союз сприяння інтеграції та інвестицій в економіку України. - Ніжин: Вид-во "Аспект-Поліграф", 2004. - 39 с.

Подолання всіх форм насильства щодо дітей

Робота учасника  Всеукраїнського конкурсу відеопроектів з подолання всіх форм насильства щодо дітей та просування прав людини і демократичного громадянства

Учня 11 класу

                                                 Товмача Олексія Анатолійовича

ВСТУП

     У правознавстві насильство – фізичні, або психічні  впливи однієї людини на іншу. Нажаль, саме насильство є однією з характеристик сучасного суспільства воно особливо торкнулося сімейних правовідносин. Як казав Аристотель, «кожна сім’я – частина держави». Але насильство в сім’ї набуло таких масштабів, що вже занадто загрожує безпеці особи та суспільства загалом.

Насильство в сім’ї – явище не специфічно українське, а загальне, можливо, навіть світове.

     Жорстоке поводження із дітьми в сім’ї не така вже й рідкість. Часто плутаючи методи виховання із  звичайним насильством, батьки намагаються бути «розпорядниками» життя власної дитини. Не знаючи іншого ставлення, малюки не можуть правильно оцінити ситуацію, тому самі, вважаючи себе винними навіть не намагаються захиститись. Ця форма насильства існує у побуті дуже давно і поширена серед представників різних національностей, різного соціального та фінансового статусу, у сім’ях з різними світоглядами, світосприйняттям.

     Актуальність дослідження полягає в тому, що тема попередження сімейного насильства вже багато років знаходиться у центрі міжнародного обговорення. У країнах Західної Європи і Північної Америки ця проблема більше двох десятиріч міститься в полі зору громадськості й тому досліджена набагато краще, ніж в Україні. До останнього часу в нашій державі було накладено своєрідне табу на обговорення  проблем насильства над дітьми. Лише останніми роками суспільство починає усвідомлювати катастрофічні масштаби проблеми.

 Нажаль, сімейна жорстокість стала проблемою і українського суспільства. За даними статистичного центру, у 2014 році в Україні від  протиправних дій дорослих постраждало 7 тисяч дітей. Найбільше страждають від домашнього насильства діти у віці до 10 років.

     Предмет дослідження – прояви насильства у  сім’ї.

     Мета роботи – з’ясувати значення терміну «насилля», визначити його види і форми,  проаналізувати причини сімейної жорстокості.

     Дослідницькі завдання:

ü  На основі аналізу наукової літератури ознайомитись із значенням терміну «насилля»;

ü  визначити його  види і форми;

ü  Дослідити чи є прояви  насилля в сім’ях учнів Виповзького НВО;

ü  Показати перспективи зменшення рівня сімейного насилля;

ü  Підвищити рівень поінформованості учнів школи та молоді села про їхні права.

     Науковою новизною роботи  є те, що спеціальні дослідження щодо сімейного насилля на території села Виповзки не проводились. І відомості з цієї проблеми відсутні.

     Практичне значення роботи: матеріали даного дослідження були використані у роботі шкільного психолога, а також для проведення годин спілкування «Правовий порадник», тренінгів « Сімейна жорстокість – міф чи реальність?», позакласних заходів « Я люблю тебе, життя»,  батьківських зборів «Тілесне покарання з боку батьків – це насильство» та ін.

     Теоретичне значення дослідження полягає в розгляді питання про види і форми насилля та причини сімейної жорстокості.

     Методи:

ü  Метод збору інформації при вивченні наукових джерел, матеріалів мережі  Інтернет.

ü  Аналіз зібраних матеріалів.

ü  Соціально-психологічні дослідження серед учнів та батьків  про схильність  до насилля.

ü  Аналіз отриманих результатів.

ü  Оформлення пояснювальної записки.

     Очікувані результати: зменшення схильності до насилля серед сімей.

РОЗДІЛ І

НАСИЛЬСТВО ЙОГО ВИДИ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ПРОБЛЕМИ

     За визначенням Закону України "Про попередження насильства в сім'ї", який Верховна Рада України ухвалила 2001 року, насильство в сім'ї — це "будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи еконо­мічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права  лю­дини  і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізично­му чи психічному здоров'ю".

Закон розрізняє чотири види домашнього насильства:

• фізичне;

• психологічне;

• економічне;

• сексуальне.

Фізичне — це навмисне нанесення  тілесних уш­коджень одного члена сім'ї іншому, яке може призвести  до по­рушення нормального стану фізичного чи психічного здоров'я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності.

Сексуальне  — це примушування до небажаних статевих стосунків у родині.

Психологічне  — пов'язане з тиском од­ного члена сім'ї на психіку іншого через навмисні словесні пог­рози, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподі­яти  шкоду психічному здоров'ю.

Економічне  — це навмисні дії одного члена сім'ї щодо іншого, спрямовані нате, щоб позбавити постраждалого їжі, майна чи коштів, на які він має законне право.

За офіційною статистикою МВС (станом на 1 листопада 2014 року)  більше ніж 81 тисяча осіб перебувають на обліку за вчинення насильства в сім'ї. Чому це відбувається?

Серед причин насильницьких дій стосовно дітей і підлітків головними є:

ü  психопатологія батьків, соціальна ізольованість сімей;

ü  викривлена система життєвих цінностей;

ü  зруйнована модель взаємин між батьками та дітьми;

ü  соціально-економічна нестабільність у суспільстві.

До соціально-економічних чинників, що провокують насилля належать:

низькі прибутки, внаслідок чого виникає емоційна напруга у взаєминах членів родини;

безробіття або тимчасова робота;

низький соціальний статус батьків, через що в родині панує роздратування;

погані житлові умови, які провокують загострення стосунків у родині;

Погані соціально-економічні умови  призводять до соціальної ізоляції родини, провокують хронічні стресові ситуації, які, в свою чергу негативно впливаючи на психологічний клімат сім'ї. Як правило, об'єктом невдоволення дорослих в силу своєї залежності стає дитина, яка стає жертвою насилля. Проте жодна з цих причин не є самодостатньою і тільки їх взаємовплив обумовлює вірогідність або можливість насильницького ставлення до дітей у проблемній сім'ї.

Також насильством над дітьми є випадки, коли батьки:

-  б’ють її

-  залякують дитину, використовуючи при цьому різні суспільні установи (міліцію,  колонію)

-  перебивають дитину під час розмови

-  контролюють її доступ до спілкування з ровесниками

-  соромлять дитину

-  контролюють поведінку дитини за допомогою грошей

-  ігнорують її

-  відмовляються повідомляти про важливі рішення, що безпосередньо стосуються її долі

Зневажання людських прав дитини, приниження її гідності сприяють виникненню дитячої психологічної травми, яка порушує природний психологічний та фізіологічний розвиток дитини.

     Але постає питання: чи є в Україні домашнє насильство над дітьми в сім’ї? В державі існує досить велика нормативна база регулювання даного питання. Для з’ясування цього було проведене дослідження серед дітей віком 7-17 років. У результаті отримали, на жаль, позитивну відповідь. При чому за поданими результатами яскраво видно таку тенденцію: найпоширенішими правопорушеннями є перебивання батьками дітей під час розмови, неповідомлення про рішення, що стосуються дитини та соромлення дитини; контролювання поведінки за допомогою грошей.

     Дуже часто жорстоке поводження з дітьми це результат того, що самі батьки страждали від  насильства у дитинстві. Намагаючись виправити свої помилки, вони використовують своїх дітей. Найжахливіше те, що це може повторюватися багато поколінь. Практично кожна травмована дитина дає собі таємну клятву в тому, що ніколи так не буде поводитися зі своєю дитиною.  Але  майже всі, ставши дорослими, в ситуації сімейного конфлікту переконуються, що порушують цю клятву. Учені, які досліджують психологію насилля (Зінов'єва Н., Михайлова Н.) стверджують, що спричинене в дитинстві насилля  впливає на подальше життя жертви.

 Ознаками такого насильства над дітьми можуть слугувати:

замкнутість;

демонстрація повної відсутності страху;

неврівноважена поведінка;

уповільнене мовлення, нездатність вчитися;

уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми;

тривожність;

намагання справити враження людини, що живе в злиднях;

демонстрація страху перед появою батьків;

страх фізичного контакту, острах іти додому;

депресія, спроби самогубства;

нав’язливі страхи (фобії);

насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот;

     Закон "Про попередження на­сильства в сім'ї" розроблений Харківським центром  досліджень, передбачає і покарання осіб, які чинять насильство, і заходи щодо надання допомоги потерпілим.

Щодо осіб, які вже вчинили насильство в родині або погрожують, його вчинити, працівники міліції можуть вжити таких заходів:

• винести кривдникові офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї. Якщо кривдник таки вчинив насильство після винесення йому офіційного попередження, йому можуть винести захисний припис;

• взяти на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильст­ва в сім'ї;

- винести кривднику захисний припис і контролювати виконання вимог за­хисного припису. В захисному приписі особі, якій його винесено, можуть заборонити чинити певну дію (дії) щодо жертви насильства в сім'ї, а саме:

- чинити конкретні акти насильства в сім'ї;

- отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім'ї;

- розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо жертва за власним бажанням перебуває в місці, не відомому кривдникові;

- відвідувати жертву насильства в сім'ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім'ї;

- вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї.

     Для допомоги потерпілим від домашнього насильства діють спеціальні кризові центри, а також центри медико-соціальної реабілітації. Працівники кризових центрів надають інформаційну, психологічну, меди­чну, юридичну допомогу особам, які стали жертвами насильства в сім'ї, а також тимчасовий притулок; повідомляють службі діль­ничних інспекторів міліції чи кримінальній міліції в справах неповнолітніх про виявлені факти вчинення такого насильства.

     В центрах медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї постраждалим надають первинну медико-санітарну та психологічну допомогу, психіатричну допомогу певних видів, а за потреби працівники центрів ске­ровують жертв насильства в сім'ї на відповідне дальше лікування; організо­вують надання їм юридичних консультацій; повідомляють про вчинене на­сильство в сім'ї службі дільничних інспекторів міліції чи кримінальній мілі­ції у справах неповнолітніх.

РОЗДІЛ 2

ІСНУЮЧІ СПОСОБИ БОРОТЬБИ З ПРОБЛЕМОЮ;

НОРМАТИВНО – ПРАВОВА БАЗА, ЩО РЕГУЛЮЄ ДАНЕ ПИТАННЯ

     Не можна сказати, що в нашій державі недостатнє правове регулювання даної проблеми. Створено та підписано багато важливих нормативних актів, постанов та указів, що закріплюють та зобов’язують вповноважені органи проводити необхідні профілактичні заходи для попередження виникнення насильства та порушення прав дитини в сім ї. Яскравим прикладом є рекомендації парламентських слухань «Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства», в якому зазначається необхідність боротьби з проблемами  домашнього насильства: В даній рекомендації зазначено про необхідні для прийняття  заходи для розв’язання існуючої проблеми:

-  Розробити проект концепції державного сприяння сімейному вихованню.

-  Забезпечити проведення експертизи підручників, навчальних посібників та навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів з метою подальшого включення до них відповідних положень про права дітей та молоді в Україні.

-  залучення засобів масової інформації до активного висвітлення нагальних питань щодо  захисту прав дітей в Україні в контексті сучасних соціально-політичних подій;

-  збільшення кількості дитячих культурно-просвітницьких програм на телебаченні та радіо.

-  Посилити інститути із захисту прав дітей та ліквідації всіх форм дискримінації дітей на місцевому рівні.

     Важливим нормативно-правовим актом є Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»  В ньому охоплюються питання про заклади, які забезпечують захист постраждалим членам родини, в тому числі й дітям, та наслідки для правопорушників.

«Стаття 3. Органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї

І. Здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

  1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї;

  2) службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах неповнолітніх;

  3) органи опіки і піклування;

  4) спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї:

    – кризові центри для жертв насильства в сім’ї;

    – центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.

ІІ. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, об’єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів з попередження насильства в сім’ї»

Необхідно також зазначити, що діють і нормативні акти міжнародного рівня. Такими є Конвенція ООН, Пекінська Конвенція 1995р., та деякі рекомендації міжнародних організацій.

Найголовніше місце серед нормативно-правових актів, що регулюють  проблему домашнього насильства займають Сімейний Кодекс України, Кримінальний та Кримінально-процесуальний Кодекси України, Кодекс про шлюб та сім ю.

РОЗДІЛ ІІІ
НЕОБХІДНІ  ЗАХОДИ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ПРОБЛЕМИ

     Отже, законодавче та державне регулювання проблеми домашнього насильства над дітьми досить міцне, але все ж таки проблема не зменшується, а, навпаки, стає ще більш актуальною у сучасному суспільстві. Тому необхідно приймати такі міри, які б  не тільки формально на папері, а й свідомо вплинули на виховання людей.

Найважливішим і найвпливовішим заходом, на наш погляд, є робота з молоддю та підростаючим поколінням. Необхідно регулярно проводити бесіди, які б мали змогу виховати у майбутніх батьків почуття поваги до людей різного віку, в тому числі й маленьких дітей. Таким чином, це забезпечить зменшення домашнього насильства у майбутньому і його повне викорінення.

Для запобігання подібних проблем зараз, необхідно відкривати спеціальні «школи молодих батьків», діяльність яких має бути напрямлена на налаштування батьків на прояв турботи до своїх дітей, пропаганда злагоди та гуманності по відношенню до своїх дітей.

Приблизна програма таких шкіл  має бути наступною:

-  Навчити батьків визнавати право дитини на особисте життя

-  Довіряти дітям

-  Забезпечити емоційний комфорт

-  Дати можливість дітям розповідати про те, що вони відчувають

-  Забезпечити фізичну безпеку

-  Слідкувати за дисципліною

-   Створювати правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини

-  Давати постанови, а не покарання

-  Розповідати дитині про власне ставлення до життєвих цінностей

-  Заохочувати дітей займатися тим, що їм цікаво, проявляти та виражати любов до дитини.

Окрім усього вище зазначеного, необхідно реформувати освітню систему в галузі правознавства, для того, щоб діти знали свої права та обов’язки перед своїми батьками, і як майбутні батьки.

Але все ж необхідно не забувати, що Сімейний Кодекс передбачає, що батьки мають право на виховання своїх дітей тими методами, які вони вважають за потрібне. Тому, на нашу думку, необхідно чітко розмежувати можливі засоби виховання, що їх мають право використовувати батьки, встановити конкретні норми, а не обмежуватися виразом «та в інших випадках». Тобто, більш детальне тлумачення норм закону є також важливим заходом для попередження насильства над дітьми в сім’ї.

ВИСНОВОК

     Під час проведення дослідницької роботи, було з’ясовано, що проблема домашнього насильства й досі існує. Також під час аналізу цієї проблеми, дійшли висновку, що для її подолання необхідно провести деякі заходи. Найважливішими серед них є обов‘язковість проведення навчальних та профілактичних бесід серед дітей, молоді, батьків, створення та узаконення діяльності спеціальних шкіл для батьків. Також необхідне реформування освітньої системи з питань правознавства: необхідно, щоб школярі знали свої права та обов’язки перед батьками. Важливим заходом є також внесення змін до законодавства, що регулює дане питання. Ще раз зазначимо, що згідно Сімейного Кодексу України, батьки мають право використовувати такі методи виховання дитини, які вони вважають за потрібне. Але в чинному законодавстві не дано чіткого визначення меж можливого. Саме тому дуже часто через таку невизначеність порушуються права дітей. Таким чином, якщо кожна людина буде підтримувати проведення цих заходів, якщо законодавство набуде більшої чіткості та лаконічності у тлумаченнях, з часом ця проблема буде викорінена назавжди.

     Отже, насильницьке ставлення батьків до дітей та підлітків вимагає подальшої роботи з учителями, класними керівниками, шкільними психологами щодо надання психолого-педагогічної допомоги, підтримки і супроводу всім членам проблемних сімей. Така підготовка дасть педагогам можливість проводити бесіди з проблемними підлітками на тему сімейного

насилля, захисту їх прав, навчити дітей захищати себе усіма доступними правовими методами.