Готуємось до свята
Розпочинаємо калейдоскоп цікавинок
Як
хочеш, друже, шану всюди мати,
Навчися рiдну мову шанувати
З історії мови
Слов’янська абетка
Кирилиця – одна з двох (разом із глаголицею)
перших слов’янських абеток, створена на основі давньогрецького письма.
У 863 році князь Ростислав звернувся до Візантії з
проханням прислати до Великоморавської держави християнських місіонерів
(проповідників), які змогли б посприяти веденню богослужіння на її теренах
слов’янською мовою. Цими місіонерами стали солунські брати Кирило та Мефодій.
Саме для того, щоб слов’яни змогли читати Біблію (а на той час вона була
переписана давньогрецькою мовою), і створили Кирило та Мефодій нову слов’янську
абетку, яку на честь Кирила назвали «кирилицею».
У давню кирилицю ввійшли 24 літери грецького
алфавіту (а, в, г, д, є, z ,н, і, к, л, м, n , о, п, р, с, т, ф, х, ω ,ө, ψ, ξ,
v) та 12 спеціальних знаків на позначення характерних звуків слов’янської
фонетичної системи. Пізніше кирилиця лягла в основу багатьох слов’янських абеток,
у тому числі й української.
Найдревніша з тих, які збереглися до нашого часу,
буква алфавіту – о.
Наша пунктуація як система розділових знаків в
основних своїх виявах склалася до Х\/ІІІ століття. У давньоруських пам’ятках
розділові знаки (а їх було мало: крапка; три крапки, розміщені у вигляді
трикутника; чотири крапки, розміщені у вигляді ромба) ставили для того, щоб
«відпочити».
Розвиток пунктуації пов’язують із виникненням
книгодрукування. Працівники друкарні
мусили подавати друкований текст так, щоб читач легко сприймав
прочитане. Для цього текст треба було членувати на окремі частини. Виникнувши з
практичної необхідності, пунктуація стала розвиватися, удосконалюватися, брати
на себе роль виразника точнішого і глибшого змісту написаного.
Сучасна пунктуація ґрунтується на трьох принципах
– граматичному, смисловому, інтонаційному.
Погані» й «хороші» звуки
Є спеціальні науки – звукосимволізм,
фоносемантика, постулатами яких є твердження про те, що звуки мають певне
змістове навантаження. Учені провели такий експеримент: запропонували схарактеризувати
дві неіснуючі тварини, для яких придумали назви – харарапа і зізюля. І
виявилося, що перше слово носії мови пов’язували з чимось великим, старим,
недобрим, а друге – з малим, молодим, приємним, добрим. Асоціації викликають не
тільки різні слова (навіть вигадані), а й різні звуки. Зокрема, як «погані»
звуки опитувані назвали х, ш, ж, ц, ф,
як грубі – д, б, г, ж, як гарний , ніжний – л.
З історії свята
Літописець Печерський Нестор, якого визнають
автором однієї з редакцій «Повісті врем’яних літ», народився близько середини
ХІ століття, а помер 28 жовтня (9 листопада за новим стилем) 1114 року.
У 17 років, тобто приблизно в 1065 році, Нестор
прийшов до Печерського монастиря, коли ігуменом там був преподобний Теодосій.
За його наступника Стефана Нестор виконував різні обов’язки, вчився в
печерських подвижників тілесної й духовної чистоти, глибокого смирення, цілковитого
послуху, дотримання посту, а також вивчав мови: грецьку, чеську й інші.
До нас, крім «Повісті врем’яних літ», дійшли інші
твори літописця Нестора: «Чтеніє о житії і погубленії Бориса і Гліба» (1081 –
1088), «Житіє преподобного отця нашого Теодосія, ігумена Печерського монастиря.
Списане Нестором, мнихом того же монастиря» (близько 1091 року) та інші.
Названі вище давньоруські літописи є дорогоцінними
реліквіями історії, науки, літератури та культури, які й сьогодні вражають
своєю глибиною та суспільною значущістю. Саме тому День української писемності
і мови святкують в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця,який,
власне, і започаткував писемну українську мову.
Мовні цікавинки
На запитання, яка мова найпоширеніша у світі,
багато хто з упевненістю скаже: «Англійська». Аж ні! Виявляється, що лідером
серед мов є китайська, якою говорить чи не кожен шостий мешканець Землі.
Загальна кількість носіїв цієї мови – понад 1 мільярд осіб! Англійська ж займає
другу позицію. Вона є рідною для 514 мільйонів людей. На третьому місці – мова
гінді, якою спілкується 496 мільйонів осіб. Після трійки лідерів ідуть
іспанська (425 мільйонів), російська (275 мільйонів) мови.
На Африканському континенті більше 1000 різних
мов. А в мові береберів у Північній Африці навіть немає писемної форми.
Жителі Папуа Нової Гвінеї розмовляють майже 700
мовами (це становить приблизно15% усіх мов світу).
В алфавіті кхмерів 72 букви, в алфавіті туземців
острова Бугенвіль – лише 11.
У китайському письмі 40 000 символів, а у
гавайському алфавіті лише 12 букв.
Найбільш містким на Землі словом вважається
іспанське мамихлапинатана, що означає: «Дивитися один на одного з
надією, що хто-небудь погодиться зробити те, що бажають обидві сторони, але не
хочуть робити».
У американського письменника Ернеста Вінсента
Райта є роман «Гедсбі», який складається з більше ніж 50 000 слів. При
цьому в творі немає жодної букви е.
У племені таджу, що живе в одній із гірських долин Індії, у домах царює
дивовижна тиша і спокій. Справа в тому, що чоловіки й жінки таджу говорять
різними діалектами, які так і називаються «чоловічий» і «жіночий». Дуже часто
люди, які перебувають у шлюбі, особливо чоловіки, погано знаючи мову своєї
дружини, вважають за краще або просто мовчати, або, у крайньому випадку,
вдаватися до універсальної мови міміки і жестів.
Останні дослідження вчених свідчать про те, що приказки на кшталт «німий як
риба», «мовчить як риба» тощо не мають підґрунтя, бо риби розмовляють, як і
тисячі інших видів тварин. Занурені у воду пристрої фіксують розмови мешканців
підводного царства, що їх вони ведуть за допомогою ультразвукових сигналів, які
наше вухо не сприймає.
У часи середньовіччя одного фінського студента було спалено на вогнищі як
чаклуна на тій підставі, що він дуже швидко вивчав іноземні мови, що було, на
думку його суддів, неможливим без допомоги нечистої сили.
В ООН офіційними є шість мов:
англійська, французька, арабська, китайська, іспанська, російська.
Запис слова метро
по-японськи складається із трьох ієрогліфів, що означають «низ», «грунт»,
«залізо».
У середньому за своє життя людина вживає
нецензурні слова 230 тисяч разів.
У Московському царстві в часи царювання Михайла Романова по базарах і
майданах ходили переодягнені чиновники, які хапали людей, що вживали нецензурну
лексику, і на пострах іншим прилюдно сікли різками.
Турецький мандрівник Ельвія Челеві, що відвідав Україну 1657 року, визнавав
величезне багатство української мови, але лайливих слів нарахував у ній аж…
чотири. Це такі слова, як чорт, дідько,
свиня і собака.
Чому так говорять
Бути на сьомому небі
Цей вислів означає найвищу ступінь блаженства та
щастя.
А з’явився він завдяки ідеї грецького вченого
Аристотеля про те, що світ складається з семи нерухомих сфер, на яких
знаходяться всі зорі на планеті. Ось саме сьома сфера, на думку Аристотеля, й
була місцем, де живуть боги, які проводять свій час у безтурботних радощах та
веселощах.
Давати добро
Часто доводиться чути вислови давати добро, одержати добро,
що означають «дати або одержати дозвіл щось робити». До речі, слово «добро»
зовсім не пов’язане із словом «добрий».
Добро – це стара назва букви Д. Спочатку слово «добро» помандрувало до моряків. Так називали
жовтий прапор у флотській сигналізації. Його підняття означало: «Так, згоден,
дозволяю» (тобто даю добро). А вже з палуби вислів «давати добро» як сигнал
пішов і на берег у значенні «дозволяти».
Про вовка промовка
По-українськи кажуть: «Про вовка промовка, а вовк
у хату», по-російськи: «Про серого речь, а серый навстреч», французи кажуть:
«Хто назве вовка, той побачить його хвіст». Погана слава, як бачимо, далеко
біжить. Слово «вовк» – дуже давнє, вчені
вважають, що воно утворене або від улкос,
де корінь улк має значення «рвати»,
або від уелк – «тягти», «волочити».
Виходить, назва вовка первісно означала «той, що роздирає» або «той, що
грабує», «грабіжник». Одвічний ворог людини, хижак, розбійник,– він і назви в різних мовах діставав за своїм
характером.
Поетична сторінка
Буду я навчатись…
Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої.
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці.
В кореневищі пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової.
Щоб людському щастю дбанок свій надбати,
Щоб раділа з мене Україна-мати;
Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою,
В гніві – бився блисками, а в любові – рутою.
А.Малишко
Наша мова
Мова, наша мова – Мова кольорова,
В ній гроза травнева Й тиша вечорова.
Мова, наша мова – Літ минучих повість,
Вічно юна мудрість, Сива наша совість.
Мова, наша мова.
Мрійнику – жар-птиця,
Грішнику – спокута,
Спраглому – криниця,
А для мене, мово, Ти, мов синє море,
У якому тоне І печаль, і горе.
Мова, наша мова – Пісня стоголоса,
Нею мріють весни, Нею плаче осінь.
Нею марять зими, Нею кличе літо.
В ній криваві рими Й сльози Заповіту.
Я без тебе, мово, Без зерна полова,
Соняшник без сонця, Без птахів діброва,
Як вогонь у серці, Я несу в майбутнє
Невгасиму мову, Слово незабутнє.
Ю.Рибчинський
Немає коментарів:
Дописати коментар